| Седмиця 6 після Пасхи. Віддання свята Пасхи. | Пісний день. |
| Сщмч. Мокія (близько 295). Рівноапп. Мефодія (885) і Кирила (869), учителів Словенських. Рівноап. Ростислава, князя Великоморавського (870). Прп. Софронія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (ХIII). Свт. Никодима, архієп. Сербського (1325). Сщмч. Іосифа, митр. Астраханського (1671). Сщмч. Михаїла Бєлороссова пресвітера (1920). Сщмч. Олександра (Петровського), архієп. Харківського (1940). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Господи, хто повірив почутому від нас?” (Іс.53:1), так скаржиться, дивуючись, пророк Ісаія. Доречно і нині закликати: хто нині щиро вірує слову Твоєму, Господи? Майже всі розхиталися. Язик у дуже багатьох ще мовчить про віру; але серця рідко які не ухилилися в інший бік.
Що за причина? Став відчуватися інтерес до невір’я; розвинулася потреба невір’я, для прикриття інтересів серця, незгодних із вірою. Тут – корінь зла. Не розум противник віри, а розбещене серце. Розум тут тільки тим винен, що підкоряється серцю і приймається міркувати не за засадами істини, а за бажаннями серця. При цьому сильні аргументи за істину здаються йому нікчемними, а дещиця якась проти неї виростає з гору; і, взагалі, у сферу розуму вноситься сум’яття, що засліплює розум. Він не бачить, та й не може бачити, хоч і не пояснюй йому.
