| Неділя 15-а після П’ятидесятниці, після Воздвиження. Глас 6. |
 Посту немає.
|
Вмц. Євфимії 
всехвальної (304). Перенесення мощей прав. Олексія Московського (2001).
Мц. Севастіани (бл. 86-96). Мц. Мелітини (бл. 138-161). Мчч. Віктора і Сосфена (бл. 304). Прп. Дорофея, пустельника Єгипетського (IV). Мчч. братів Іосифа та Ісаака Грузинських (808) (Груз.). Мц. Людмили , кн. Чеської (927). Прп. Прокопія, ігумена Сазавського (1053). Свт. Кіпріана, митр. Московського і всієї Русі чудотворця (1406). Свт. Фотія, митр. Київського, Московського і всієї Русі, чудотворця (1431). Прп. Кукші Одеського, сп. (1964). Знайдення мощей прп. Іони Київського (1993) (перехідне святкування в Неділю після Воздвиження). Собор усіх святих воїнів. Перенесення мощей мч. Парфенія на Галичину (1784) (перехідне святкування в Неділю після Воздвиження).
Сщмч. Григорія пресвітера (1937). Сщмч. Сергія пресвітера (1942).
Ікони Божої Матері, іменованої “Призри на смирення” (1420), у Києві (1993).
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 4-е, Лк., 112 зач., XXIV, 1-12. Літ. – Неділі після Воздвиження: Гал., 203 зач., II, 16-20. Мк., 37 зач., VIII, 34 – IX, 1. Ряд. (під зачало): 2 Кор., 176 зач., IV, 6-15. Мф., 92 зач., XXII, 35-46. Вмц.: 2 Кор., 181 зач., VI, 1-10. Лк., 33 зач., VII, 36-50.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ЗАПРОПОНУВАВ ГОСПОДЬ ЗАПОВІДЬ ПРО ЛЮБОВ ДО БОГА ТА БЛИЖНІХ І ВІДРАЗУ Ж доповнив її ученням Своїм синівству Богу та Божеству.
Для чого ж це? Для того, щоб пояснити, що істинна любов до Бога і людей не інакше можлива, як під дією віри у Божество Христа Спасителя, у те, що Він – Син Божий, який воплотився.
Така віра пробуджує любов до Бога, бо як не любити так возлюбившого нас Бога, Який і Сина Свого Єдинородного не пошкодував, а віддав Його за нас? Вона ж (віра) доводить цю любов до повноти досконалості або до того, чого вона шукає, а любов шукає живого союзу.
Щоб досягнути такого союзу, треба перемогти відчуття правди Божої, яка карає гріх; без цього страшно приступати до Бога. Відчуття ж це перемагається переконанням, що правда Божа задоволена хресною смертю Сина Божого; переконання таке від віри; відповідно, віра відкриває шлях любові до Бога.
Це перше. Друге, віра у Божество Сина Божого, який заради нас воплотився, постраждав та був похований, дає зразок любові до ближніх; бо те і є любов, коли той, хто любить, віддає душу свою за любимих. Вона же (віра) дає і сили до проявлення такої любові.
Щоб мати таку любов, треба стати новою людиною, замість егоїстичного – самовідданим. Тільки у Христі людина стає новим створінням; у Христі же буває той, хто вірою і благодатним відродженням через святі таїнства, з вірою приймаючи, єднається з Христом.
Звідси виходить, що ті, хто без віри хочуть зберегти у себе, принаймні, моральний устрій, даремно на це чекають. Все разом; людину ділити не можна. Потрібно задовольнити її всю.
