| Седмиця – загальна. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Прп. Мартиніана
(V). Прпп. Зої та Фотинії (Світлани) (V). Свт. Серафима (Соболева), архієп. Богучарського (1950).
Прп. Євлогія, архієп. Александрійського (607-608). Прп. Стефана, в чернецтві Симеона, царя Сербського, Мироточивого (1200). Свт. Георгія, архієп. Могилівського (1795).
Собор святих Омської митрополії. Сщмч. Сильвестра, архієп. Омського (1920).
Сщмч. Василія і Гавриїла пресвітерів (1919). Сщмч. Зосими, Миколая, Василія, Іоанна, Леонтія, Володимира, Парфенія, Іоанна, Іоанна, Михаїла пресвітерів та Євгенія диякона, мч. Павла, прмцц. Анни, Віри та Ірини (1938).
Євангельські Читання
1 Ів., 70 зач., II, 7-17. Мк., 63 зач., XIV, 3-9.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Світ проходить і похоті його”. Хто цього не бачить? Усе тече навколо нас, – речі, обличчя, події; і ми самі течемо. Тече і похіть мирська: ледве вкусимо солодощів від задоволення нею, як зникає і та й інша; гонимось за іншою, – і з тією теж; гонимось за третьою, – знову ж те. І ніщо не вартує нічого, все приходить і відходить. Що ж? Невже немає нічого постійного? Є, говорить тут же Апостол: “той, хто виконує волю Божу, перебуватиме вічно”.
Світ, який такий текучий, як же він стоїть? – Хоче Бог, і він стоїть. Воля Божа є непохитною та незламною його основою. Так і з людей, хто стане твердо дотримуватися волі Божої, той робиться стійким та твердим. Спалахують думки, поки хто гониться за тим, що минає. Але як тільки хто обдумається та повернеться на шлях волі Божої, думки та починання починають влягатися. Коли ж, зрештою, встигне він здобути навик у цьому способі житті, цей світ глибокий та безтурботність незворушна перейде і в інше життя, і там буде перебувати во віки. Ось що є серед спільної течії навколо нас, не плинного та постійного у нас! – Ходіння у волі Божій.
Хто такі – “які мають вигляд благочестя, сили же його відреклися?” І хто інші – “які завжди вчаться та не можуть дійти до пізнання істини”?
Перші – це ті, які тримають усі зовнішні порядки, у яких показане благочестиве життя; але не мають такої міцної волі, щоб і внутрішні свої налаштування тримати так, як вимагає цього істинне благочестя. Ідуть до храму охотно і стоять там охотно. Але не прикладають зусиль, щоб і розумом стояти перед Богом невідступно і благоговійно припадати до Нього. І виходить, що тоді, коли за зовнішніми ознаками вони у храмі, то внутрішнім станом їх там немає, бо залишився у них один тільки образ благочестя, а сили його немає. Так і у всьому іншому розумій.
Другі – це ті, які, вступивши у сферу віри, тільки і роблять, що питання винаходять, – що те, що це, чому так, а чому так. Люди, які страждають порожньою цікавістю. За істиною не ганяються, а лише би запитувати і запитувати. І вирішенням цих питань на довго не зупиняються, а скоро відчувають потребу знайти інше рішення. І так крутяться день і ніч, питаючи і питаючи, і ніколи повністю не буваючи задоволеним відповідями. Інший за задоволеннями ганяється, а вони за задоволенням своєї цікавості.
