26 липня, п’ятниця. Седмиця 5-та після П’ятидесятниці.
Пісний день.
Собор Архангела Гавриїла. Прп. Стефана Савваїта (794). Свт. Юліана, єп. Кеноманійського (I). Мч. Серапіона (II–III). Мч. Маркіана (258). Усіх святих, які в землі Литовській просяяли.
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Притча про сіяча зображує різне ставлення душ до слова Божого.
Перші [у притчі] — це ті, які зовсім не слухають слова. Чують, але почуте не входить у душу, а лягає поверх неї, як зерно при дорозі. Слово не вміщається в них, тому що в них інший напрям думок, інші правила, інші смаки. Тому воно скоро зникає з пам’яті, забувається, ніби зовсім не було почуте.
Другі — ті, які слухають слово охоче і приймають його швидко, але не хочуть нести ніяких зусиль для того, щоб виконати його. Тому, доки не потрібно ніякої жертви, вони насолоджуються словом і особливо його обіцянками, а щойно з’явиться потреба пожертвувати чимось заради вірності слову, вони зраджують його, відмовляються і від слова, і від обітниць його на догоду своїм уподобанням.
Треті — ті, які приймають слово і починають жити згідно з ним, але потім надто віддаються турботам і печалям цього віку, клопотам земним, які пригнічують усі благі починання, що почалися під дією слова Божого.
Четверті — ті, які приймають слово з повною вірою і наважуються жити з готовністю на всі жертви і працю, яких воно вимагатиме, і не дозволяють серцю своєму бути пов’язаним з чим-небудь земним. Зупинись і поміркуй кожен, до якого класу належиш.
