| Cедмиця 30 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
| Свт. Спиридона, єп. Триміфунтського, чудотворця (близько 348). Сщмч. Олександра, єп. Єрусалимського (251). Мч. Разумника (Синезія) (270–275). Прп. Ферапонта Монзенського (1597). |
Євангельські Читання
Утр.: – Ін. 10:9-16 (зач. 36). На літ.: – Ап.: Євр. 8:7-13 (зач. 319); Свт.: Євр. 13:17-23 (зач. 335). Єв.: Мк. 8:11-21 (зач. 33); Свт.: Лк. 6:17-23 (зач. 24).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Я є двері: хто ввійде через Мене, той спасеться” (Ін. 10, 9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: “ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ін. 14, 6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: “без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15, 5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має.
Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми – ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла.
Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства – Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої – віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Ісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу – і внутрішню, і зовнішню – протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
