Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787) (перехідне святкування в неділю, найближчу до 11 жовтня). Мчч. Євлампія та Євлампії (303–311).
Мч. Феотекна (III–IV). Прп. Вассіана (V). Прп. Феофіла спов. (VIII). Свт. Амфілохія, єп. Володимир-Волинського (1122). 26-ти прмчч. Зографських (1280). Блж. Андрія, Христа заради юродивого, Тотемського (1673). Свт. Інокентія, єп. Пензенського (1819). Прп. Амвросія Оптинського (1891). Знайдення мощей свт. Філарета, митр. Київського (1994). Собор Волинських святих.
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 8-ме, Ін., 64 зач., XX, 11-18. Літ. – 2 Кор., 194 зач., XI, 31 – XII, 9. Лк., 30 зач., VII, 11-16 (про воскрешення сина наїнської вдови). Свв. отцям: Євр., 334 зач., XIII, 7-16. Ін., 56 зач., XVII, 1-13.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Арій став відкидати божество Сина Божого і Його єдиносутність Богу Отцю. На нього піднялась уся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними устами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.
Інший подумав би, що це якесь випадкове натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на сторону аріан схалилась влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли знищити її і вона тоді виявилась кругом усіма, оскільки скоро припинявся тиск зовнішньої сили.
Це означає, що вона складає серце Церкви та сутність її сповідування. Слава Господу, який зберігає у нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її – і християнству кінець.
