| Cедмиця 4-та після П’ятидесятниці. Глас 2 | Петрів піст. |
Сщмч. Тимофія, єп. Прусського (361–363). Мчч. Олександра й Антоніни діви (близько 313). Прп. Феофана Антіохійського (369). Свт. Вассіана, єп. Лавдійського (409). Прп. Силуана, схимника Печерського, в Дальніх печерах (ХIII–ХIV). Знайдення мощей свт. Василія, єп. Рязанського (1609). Свт. Iоанна, митр. Тобольського (1715). Сщмч. Митрофана пресвітера і з ним мчч. Пекінських (1900). Сщмч. Василія Побєдоносцева пресвітера (1918). Прп. Фамарі (Марджанової), спов. (1936) (Груз.). Сщмч. Тимофія Ульянова пресвітера (1940). |
Богослужбові читання Святого Письма на сьогодні:
| На літургії: – Апостол: Рим. 10:11-11:2 (зач. 104). Євангеліє.: Мф. 11:16-20 (зач. 41). |
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним” (Мф.10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп’ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, – послав Духа Святого на Св. апостолів, які силою Його влаштували на землі святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?
Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму, і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред’явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути врятованим, готуючись разом потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини, – і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом-Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.
Говорить Господь, що ми, котрі не слухають Євангелія, схожі на тих, котрим співають веселих пісень, – вони не танцюють; співають сумних – вони не плачуть; нічого з ними не вдієш. Обіцяють Царство Небесне, пресвітле і прерадісне, – не ворушимось, ніби не нам говорять. Погрожують судом невідкупним і муками нескінченними – не тривожимося, ніби не чуємо. Забиті, втратили всяке почуття самозбереження істинного. Йдемо, як ніби нас ведуть, прямо на погибель, і жодної турботи про свою долю. Опустили руки, віддалися зневірі: що буде, те буде!
Ось яке становище наше! Чи не тому так часті самогубства? І це плід сучасних учень, сучасних поглядів на людину і її значення! Ось вам і прогрес! Ось і просвітництво! Краще вже зовсім бути невігласом, та зі страхом Божим душу свою врятувати, ніж, досягнувши звання освіченого, загинути на віки вічні, за все життя не згадавши про те, що буде після смерті.
Зі слова Божого, що визначає і Царство Небесне, і пекло, не пройде і йота єдина: все буде, як написано. Прийми ж кожен це до серця як справу, що особисто тебе стосується, і подбай про себе, скільки є сил і скільки ще часу залишилося.
