19 вересня, четвер. Седмиця 13-та після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Спомин чуда Архістратига Михаїла, що сталося в Хонех (Колоссах) (IV). Мчч. Євдоксія, Зінона та Макарія (311–312). Мчч. Ромила і з ним багатьох інших (107–115). Мчч. Киріака, Фавста пресвітера, Авива диякона і з ним 11-ти мучеників (близько 250). Сщмч. Кирила, єп. Гортинського (III–IV). Прп. Архипа (IV). Прп. Давида (VI). Сщмч. Димитрія Спаського пресвітера (1918); сщмчч. Константина Богословського, Іоанна Павловського і Всеволода Потьомкінського пресвітерів (1937).
✔️ Києво-Братської (1654) та Арапетської ікон Божої Матері.
Читання дня
На літ.: — Ап.: 2 Кор. 10:7-18 (зач. 190). Архангелу: Євр. 2:2-10 (зач. 305). Єв.: Мк. 3:28-35 (зач. 14). Архангелу: Лк. 10:16-21 (зач. 51)
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
«Хто буде хулити Духа Святого, тому не буде прощення довіку» (Мк. 3:29). Чи важко впасти в цей страшний гріх? Дуже не важко; бо ось які цього роду гріхи: «велике і безмірне уповання на благодать Божу; відчай або зневіра в Божому милосерді; спротив явній і встановленій істині та відкидання православної християнської віри. Інші до цього приєднують заздрість до духовних дарів, які отримує від Бога ближній; затятість у гріху і старіння в злобі; недбальство про покаяння до відходу з життя цього» («Православне сповідання» святителя Петра Могили, ч. 3, запитання 38).
Ось скільки шляхів! Зайди в якийсь із них, вже важко буде повернутися, так і понесе тебе до поглинаючої прірви. Опір істині починається малими сумнівами, збудженими словом або писанням злим. Залиш їх без уваги і лікування, вони заведуть до невір’я і затятості в ньому. До відчаю теж доходять непомітно: покаюся — кажуть, і грішать. Так кілька разів; потім, бачачи, що покаяння не приходить, кажуть у собі: так тому й бути, не впораєшся із собою, і віддаються гріху на повну владу. Збирається безодня гріхів, а при цьому допускається і безодня протистоянь явним спонуканням Божої благодаті. Коли в цьому вигляді прийде людина до думки виправитися, безліч гріхів пригнічує її, а спротив благодаті забирає сміливість приступити до Господа, і вирішує: «більша вина моя, щоб винести мені» (Бут. 4:13). Ось і відчай! Стережися зачатків невір’я і гріхолюбства і не потрапиш у цю безодню.
