18 серпня 2019 року – календар з повчанням

У Євангелії, котре ми чуємо сьогодні у храмах, є розповідь про те, як Св. апостол Петро, з дозволу Господнього , сходить з човна та йде по воді, потім поступається руху страху і починає тонути.

 

Те, що він зважився на таку незвичну справу, покладаючись на Господа, не становить собою нічого того, чому ми можемо висловити докір, тому що по-іншому Спаситель просто б не дав йому дозволу; під докір попадає те, що він не витримав першого настрою душі.

 

Його наповнило всеціле покладання на Господа, що Він все може, і це дало йому відвагу протистояти хвилям.

 

Зроблено уже кілька кроків цим шляхом: належало лише міцнішим стати у сподіванні на Господа, Який поблизу, і на досвід ходіння Його силою, а він віддався людським думками: “сильний вітер, великі хвилі, вода не тверда”; це і похитнуло та послабило у ньому міцність віри та надії.

 

Відірвався він з цієї причини від руки Господа і, залишившись відданим дії законів природи, почав тонути. Господь дорікнув йому: “маловірний” Чому ти засумнівався?”, показуючи, що у цьому вся причина біди.

 

Це урок всім, хто робить що-небудь, велике чи мале, на догоджання Господу! Зберігати перший лад віри та надії, від яких народжується велика чеснота – терпіння у добродіяннях, що є основою богоугодного життя.

 

Поки зберігається цей устрій, до тих пір наснага у праці в розпочатому шляху не відходить, а перешкоди, якими би великими вони не було, не помічаються.

 

Коли же вони слабнуть, тоді наповнюють душу думки про людські способи до збереження життя та ведення розпочатих справ. А оскільки ці останні завжди виявляються безсилими, то в душу входить страх; звідси і коливання – продовжувати все чи зовсім повернутися назад.

Потрібно так: почав – тримайся; думки бентежні відганяй, а працюй заради Господа, Який поруч.