| Седмиця 2-а Великого посту. Глас 8. Великий піст. |
Монастирський устав: cухоядіння (хліб, овочі, фрукти).
|
Мч. Конона Ісаврійського (I). Знайдення мощей блгв. князів Феодора Смоленського і чад його Давида і Константина, Ярославських чудотворців (1463).
Мч. Онисія (I). Мч. Конона градаря (III). Прп. Марка Посника (V). Прп. Ісихія (бл. 790). Прмч. Адріана Пошехонського, Ярославського (1550). Мц. Іраїди. Мч. Євлогія, що в Палестині. Мч. Євлампія. Знайдення мощей свт. Луки спов., архієп. Кримського (1996).
Сщмч. Миколая пресвітера (1919). Сщмч. Іоанна пресвітера і прмчч. Мардарія і Феофана (1938).
Ікони Божої Матері, іменованої “Виховання”.
Читання
Читання
На 6-му часі: Іс. VII, 1-14. На веч.: Бут. V, 32 – VI, 8. Притч. VI, 20 – VII, 1.
Літургія Передосвячених Дарів.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І ПРОМОВИВ ГОСПОДЬ: НЕ БУДЕ МІЙ ДУХ ПЕРЕМАГАТИСЯ В ЛЮДИНІ НАВІКИ, БО БЛУДИТЬ ВОНА” (БУТ. 6, 3). У ЛЮДИНІ ДВІ ПРОТИЛЕЖНОСТІ, А СВІДОМІСТЬ ОДНА – ОСОБИСТІСТЬ ЛЮДСЬКА.ХАРАКТЕР ЦІЄЇ ОСОБИСТОСТІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ТИМ, НА ЯКУ СТОРОНУ ВОНА СХИЛЯЄТЬСЯ. ЯКЩО ВОНА НА СТОРОНІ ДУХА, БУДЕ ЛЮДИНА ДУХОВНА, ЯКЩО ВОНА НА СТОРОНІ ПЛОТІ – БУДЕ ЛЮДИНА ПІДДАВАТИСЯ БІЛЬШ ТІЛЕСНОМУ. ДУХ І В ТІЛЕСНОМУ НЕ ЗНИКАЄ, АЛЕ БУВАЄ ПОНЕВОЛЕНИЙ ТА ГОЛОСУ НЕМАЄ. ВІН ТУТ СТАЄ ВІСЛЮКОМ ТА СЛУЖИТЬ ПЛОТІ, ЯК РАБ ГОСПОДИНІ СВОЇЙ, ВИГАДУЮЧИ ВСЕМОЖЛИВІ ДЛЯ НЕЇ НАСОЛОДИ.І В ДУХОВНОМУ ПЛОТЬ НЕ ЗНИКАЄ, АЛЕ ПІДКОРЯЄТЬСЯ ДУХУ ТА НА НЬОГО ПРАЦЮЄ, ВТРАЧАЮЧИ СВОЇ ПРИРОДНІ ПРАВА НА ЇЖУ ЧЕРЕЗ ПІСТ, НА СОН ЧЕРЕЗ БДІННЯ, НА СПОКІЙ ЧЕРЕЗ БЕЗПЕРЕРВНУ ПРАЦЮ ТА ВТОМУ, НА НАСОЛОДЖЕННЯ ПОЧУТТІВ ЧЕРЕЗ УСАМІТНЕННЯ ТА МОВЧАННЯ.БОГ НЕ ПЕРЕБУВАЄ ТАМ, ДЕ ЦАРЮЄ ПЛОТЬ, БО ОРГАНОМ СПІЛКУВАННЯ ЙОГО З ЛЮДИНОЮ Є ДУХ, ЯКИЙ ТУТ НЕ НА СВОЇХ ПРАВАХ. ВПЕРШЕ ВІДЧУВАЄТЬСЯ НАБЛИЖЕННЯ БОГА, КОЛИ ДУХ ПОЧИНАЄ ЗАЯВЛЯТИ ПРО СВОЇ ПРАВА У ДІЯХ СТРАХУ БОЖОГО ТА СОВІСТІ.КОЛИ Ж СВІДОМІСТЬ ЗІ СВОБОДОЮ СТАНУТЬ НА ЦЮ СТОРОНУ, ТОДІ БОГ З’ЄДНАЄТЬСЯ З ЛЮДИНОЮ ТА ПОЧИНАЄ ПЕРЕБУВАТИ У НІЙ. З ТІЄЇ ХВИЛИНИ ПІДЕ ОДУХОТВОРЕННЯ ДУШІ ТА ПЛОТІ, ВСЬОГО ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО ЛЮДИНИ, ПОКИ БОГ СТАНЕ ВСІМ У ЛЮДИНІ, А ЛЮДИНА, ОДУХОТВОРИВШИСЬ, ОБОЖИТЬСЯ.ЯКА ДИВНА ПЕРЕВАГА ТА ЯК МАЛО ВОНА ПАМ’ЯТАЄТЬСЯ, ЦІНУЄТЬСЯ ТА ШУКАЄТЬСЯ!
