Мчч. Акепсима єп., Іосифа пресвітера та Аїфала диякона (IV). Оновлення храму вмч. Георгія в Лідді (IV).
Мчч. Аттика, Агапія, Євдоксія, Катерія, Істукарія, Пактовія, Ніктополіона та дружини їхньої (близько 320). Прп. Акепсима (IV). Прав. Снандулії (IV). Сщмч. Миколая пресвітера і мч. Павла (1918); сщмчч. Василія, Петра, Василія, Олександра, Володимира, Сергія, Миколая, Вікентія, Іоанна, Петра, Олександра, Павла, Косми пресвітерів і Симеона диякона (1937); мц. Євдокії (1938); сщмч. Сергія диякона (1942).
Євангельські Читання
1 Сол., 264 зач., II, 1-8. Лк., 61 зач., XI, 42-46. Мчч.: Єф., 233 зач., VI, 10-17. Лк., 106 зач., XXI, 12-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
ГОСПОДЬ ПОЧИНАЄ ДОКОРЯТИ СВОЇМ СУЧАСНИКАМ У ТОМУ, ЩО ВОНИ “НЕ ДБАЮТЬ ПРО СУД ТА ЛЮБОВ БОЖУ”. ВІДКИДАННЯ ПРАВДИ ТА ЛЮБОВІ – КОРІНЬ ВСЯКИХ НЕГАРАЗДІВ ЯК У СУСПІЛЬСТВІ, ТАК І В КОЖНІЙ ЛЮДИНІ. САМЕ Ж ВОНО ВІДБУВАЄТЬСЯ ВІД ПЕРЕВАЖАННЯ САМОЛЮБСТВА ТА ЕГОЇЗМУ. КОЛИ ЕГОЇЗМ ПОСЕЛЯЄТЬСЯ У СЕРЦІ, ТО У НЬОМУ РОЗМІЩУЄТЬСЯ ВЕЛИКА ІЛЬКІСТЬ РІЗНИХ ПРИСТРАСТЕЙ.
САМ ВІН ВРАЖАЄ ПРАВДУ ТА ЛЮБОВ, ЯКІ ВИМАГАЮТЬ САМОВІДДАНОСТІ, А ПРИСТРАСТІ, ЯКІ ЇХ ПОРОДЖУЮТЬ, ВИГАНЯЮТЬ УСІ ІНШІ ЧЕСНОТИ. І СТАЄ ЛЮДИНА У СЕРЦІ СВОЄМУ НЕЗДАТНОЮ ДО ЧОГОСЬ ІСТИННО ДОБРОГО. ДАТИ “ДЕСЯТИНУ З М’ЯТИ, РУТИ ТА ВСЯКИХ ОВОЧІВ” ЩЕ МОЖЕ, А ЗРОБИТИ ЩО-НЕБУДЬ СУТТЄВІШЕ НЕ ЗНАХОДИТЬ У СОБІ МУЖНОСТІ. ЦЕ НЕ ЗНАЧИТЬ, ЩО І ЗОВНІШНЯ ПОВЕДІНКА ТАКОЇ ЛЮДИНИ БУЛА ПОТВОРНОЮ. НІ, ВОНА ВСІЛЯКО ПРИКРАШАЄТЬСЯ ДОБРОЧЕСНІСТЮ, ТІЛЬКИ САМА У СОБІ ВОНА “ТРУНА ПРИХОВАНА, НАД ЯКОЮ ЛЮДИ ХОДЯТЬ І НЕ ЗНАЮТЬ ЦЬОГО”.
ПОЧАТОК САМОВИПРАВЛЕННЯ – ЦЕ ПОЧАТОК ВИНИКНЕННЯ У СЕРЦІ САМОВІДДАНОСТІ, СЛІДОМ ЗА ЯКОЮ ВІДНОВЛЮЄТЬСЯ ПРАВОТА ТА ЛЮБОВ, А ВІД НИХ ПОТІМ ПОЧИНАЮТЬ ОЖИВАТИ ОДНА ЗА ОДНОЮ І ВСІ ІНШІ ЧЕСНОТИ. ЛЮДИНА У СЕРЦІ СТАЄ ТОДІ БЛАГОПРИСТОЙНОЮ ПЕРЕД ОЧИМА БОЖИМИ, ХОЧА ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЗЗОВНІ, МОЖЕ ІНКОЛИ ЗДАВАТИСЯ НЕПРИМІТНОЮ. АЛЕ СУД ЛЮДСЬКИЙ – ЦЕ НЕ ВАЖЛИВА СПРАВА, ЛИШЕ Б СУД БОЖИЙ БУВ НЕ ПРОТИ НАС.
