| Седмиця 22-а після П’ятидесятниці. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Мчч. Акепсима
єп., Іосифа пресвітера і Аїфала диякона (IV). Оновлення (освячення) храму вмч. Георгія в Лідді (IV).
Мчч. Аттика, Агапія, Євдоксія, Катерія, Істукарія, Пактовія, Ніктополіона та дружини їх (бл. 320). Прп. Акепсима (IV). Прав. Снандулії (IV).
Сщмч. Миколая і мч. Павла (1918). Сщмчч. Василія, Петра, Василія, Олександра, Володимира, Сергія, Миколая, Вікентія, Іоанна, Петра, Олександра, Павла, Косми пресвітерів і Симеона диякона (1937). Мц. Євдокії (1938). Сщмч. Сергія диякона (1942).
Євангельські Читання
Кол., 256 зач., II, 20 – III, 3. Лк., 60 зач., XI, 34-41. Свв.: Єф., 233 зач., VI, 10-17. Лк., 106 зач., XXI, 12-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“СВІТИЛЬНИКОМ ТІЛА Є ОКО”, А СВІТИЛЬНИК ДУШІ – ЦЕ РОЗУМ.
ЯК ПРИ НЕПОШКОДЖЕНОСТІ ОКА ТІЛЕСНОГО ВСЕ НАВКОЛО НАС, У ЗОВНІШНЬОМУ ПОБУТІ НАШОМУ, ВИДНО ДЛЯ НАС І МИ ЗНАЄМО, ЯК І КУДИ ЙТИ І ЩО РОБИТИ, ТАК ПРИ ЗДОРОВОМУ РОЗУМІ ВИДНО БУВАЄ ДЛЯ НАС ВСЕ У ВНУТРІШНЬОМУ ПОБУТІ НАШОМУ, У ВІДНОШЕННІ ДО БОГА ТА ДО БЛИЖНІХ І У ТОМУ, ЯК СЛІД НАМ СЕБЕ ТРИМАТИ.
РОЗУМ, ЯК ВИЩА СТОРОНА ДУШІ, ПОЄДНУЄ ПОЧУТТЯ БОЖЕСТВА, ВИМОГ СОВІСТІ ТА СПОДІВАННЯ НА КРАЩЕ, ПОРІВНЯНО ЗІ ВСІМ, ЩО ПІДВЛАДНЕ НАМ ТА ВІДОМЕ НАМ. КОЛИ РОЗУМ ЗДОРОВИЙ, ТО У ДУШІ ЦАРЮЄ СТРАХ БОЖИЙ, ДОБРОСОВІСНІСТЬ ТА НЕЗВ’ЯЗАНІСТЬ НІЧИМ ЗОВНІШНІМ, А КОЛИ ВІН НЕЗДОРОВИЙ – БОГ ЗАБУТИЙ, СОВІСТЬ КУЛЬГАЄ НА ОБИДВІ НОГИ І ДУША ВСЯ ГРУЗНЕ У ВИДИМЕ ТА ТЕ, ЩО МОЖЕ ЗАВОЛОДІТИ НАМИ.
В ОСТАННЬОМУ ВИПАДКУ У ЛЮДИНИ ТЕМНА НІЧ: ПОНЯТТЯ СПЛУТАНІ, У СПРАВАХ НЕПОРЯДОК, У СЕРЦІ БЕЗВІДРАДНА ТУГА. ШТОВХАЮТЬ ЙОГО РІЗНІ ОБСТАВИНИ ТА ВІН ІДЕ СЛІД ЗА НИМИ, ЯК ТРІСКА ЗА ТЕЧІЄЮ СТРУМКА. НЕ ЗНАЄ ВІН, ЩО ДО ЦИХ ПІР ЗРОБЛЕНО, ЩО ВІН ТЕПЕР І ЧИМ ЗАКІНЧИТЬСЯ ШЛЯХ ЙОГО.
НАВПАКИ, У КОГО ЗДОРОВИЙ РОЗУМ, ТОЙ, БОЯЧИСЬ БОГА, ВЕДЕ СПРАВИ СВОЇ З ОБЕРЕЖНІСТЮ, СЛУХАЄ ОДНОГО ЗАКОНУ СОВІСТІ, ЩО ДАЄ ОДНОМАНІТНИЙ УСТРІЙ ВСЬОГО ЖИТТЯ ЙОГО ТА НЕ ЗАНУРЮЄТЬСЯ У ЧУТТЄВЕ, НАДИХАЮЧИСЬ СПОДІВАННЯМ НА МАЙБУТНЄ ВСЕБЛАЖЕНСТВО.
ВІД ЦЬОГО У НЬОГО ПОГЛЯД НА ВСЕ ЖИТТЯ, ЗІ ВСІМА ЙОГО ДОТИКАМИ, ЗРОЗУМІЛИЙ, А СВІТЛО ДЛЯ НЬОГО ВСЕ ТАКЕ, ЯК БИ СВІТИЛЬНИК ОСВІЧУВАВ КОГО СІЯННЯМ (ЛК. 11, 36).
