Сьогодні Православна Церква святкує пам’ять святителя Петра Могили, митрополита Київського і Галицького.
Угодник Божий народився у 1596 році і походив із знатного роду молдавських князів. Здобувши прекрасну тогочасну освіту за кордоном, юнак добре опанував богословську науку.
У молодості він також перебував на військовій службі і у віці 24 років брав участь у битві з турками під Хотином. Однак, відмовившись від мирської слави, вирішив присвятити себе служінню Господу. Склавши обладунки воїна земного, він стає воїном Христовим, вступивши в число ченців Печерської Лаври у 1625 році. За свої виняткові здібності святого Петра невдовзі обирають архімандритом благодатної обителі.
У той період відбувається активне насадження церковної унії. Розуміючи, що для успішної боротьби з утисками віровідступників православному духовенству необхідно мати відповідну освіту, він засновує Києво-Могилянський колегіум (згодом Духовну Академію). Навчальний заклад упродовж ХVІІ–ХVІІІ століть був осередком освіти не лише для України, але і для всіх православних слов’ян.
Очоливши у 1633 році Київську митрополію, архіпастир всю діяльність спрямовує на відновлення та впорядкування життя Православної Церкви, що потерпала від згубного впливу уніатів.
Святитель Петро Могила є автором одного з найвидатніших творів богословської літератури ХVІІ століття. Його “Катехизис” — ґрунтовний виклад православної віри, став основою догматичного богослов’я в духовних школах православного Сходу. Також святий владика дбав про упорядкування та видання богослужбових книг. Особливо цінні його ‘‘Требник’’ і ‘‘Служебник’’.
Лише чотирнадцять років, з Божої волі судилось святителю Петру духовно окормлювати свою незліченну паству. Напружена праця та невсипуща боротьба з ворогами Православної Церкви вичерпали сили Первосвятителя. Заповідавши своє майно на побудову нових храмів, шкіл та благоустрою Лаври, блаженний відійшов до Вседержителя взимку 1644 року.
