Святий апостол Андрій Первозванний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата – святого апостола Петра (Ін.1: 35-42). Із юності майбутній апостол, який був родом з Віфсаїди, всією душею полюбив Бога. Він не одружився і разом зі своїм братом Кифою займався рибальством. Коли над Ізраїлем прогримів глас святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, святий Андрій став його найближчим учнем. Святий Іоанн Хреститель сам послав двох своїх учнів, майбутніх апостолів від 12-ти, Андрія Первозванного та Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він і є Агнець Божий.
Після Зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій вирушив із проповіддю Слова Божого в східні країни. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжя Чорного моря, Крим, Причорномор’я і по Дніпру піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут, на Київських горах, він зупинився на нічліг. Прокинувшись рано-вранці, він сказав своїм супутникам: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Апостол зійшов на гори, благословив їх і поставив хрест. Помолившись, він піднявся ще вище по Дніпру і дійшов до інших поселень слов’ян, де був заснований Новгород. Звідси апостол пройшов через землі варягів до Риму для проповіді і знову повернувся у Фракію; там, у невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву.
На своєму місіонерському шляху первозванний апостол зазнав багато бід і мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий невпинно ніс людям проповідь про Спасителя. За молитвами апостола Господь здійснював великі чудеса. Трудами святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він рукопокладав єпископів і священство.
Останнім містом, куди прийшов Первозванний і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри. Багато чудес тут Господь явив через Свого учня. Недужі зцілювалися, сліпі прозрівали. По молитві апостола видужав важко хворий Сосій, знатний городянин; накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського, і його брат Стратоклій. Апостольські чудеса і його полум’яне слово просвітили істинною вірою майже всіх містян. Серед затятих язичників був правитель міста Егеат. Апостол Андрій не раз звертався до нього зі словами Благовістя. Але навіть чудеса апостола не врозумили Егеата. Святий апостол з любов’ю і смиренням взивав до його душі, з надією відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господнього. Натомість, розгніваний Егеат наказав розіп’яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, стративши його на хресті, який так прославляв апостол.
З радістю прийняв святий Андрій Первозванний рішення правителя, і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки і ноги святого, а прив’язати їх до хреста. Два дні розіп’ятий апостол учив містян, які обступили його довкола. Люди, які слухали його, всією душею співчували мученику і зажадали від правителя зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але Первозванний став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їх не слухалися. Розіп’ятий апостол, віддавши Богу хвалу, вимовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми духа мого». Тоді яскраве сяйво Божественного світла осяяло хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозванний вже віддав свою святу душу Господу († 62). Максимілла, дружина правителя, сама зняла з хреста тіло апостола і з честю поховала його.
Кілька століть потому, при імператорі Костянтинові Великому, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поруч з мощами святого євангеліста Луки і учня апостола Павла – апостола Тимофія.
