Великий учитель Православної Церкви святий Іоанн Златоуст каже, що кожна людина, що має гріховні пристрасті, знаходиться під впливом і владою бісів, бо пристрасті є знаряддям злих духів і насінням сатанинським в єстві людини.
Гріховні пристрасті – одні з головних перешкод у справі порятунку. Що ж таке пристрасті, яке їх походження?
Людина була створена Богом безгрішною і святою. А після гріхопадіння вона втратила живе спілкування зі своїм Творцем, яке мала в раю.
Яд гріха проникає всередину єства нащадків Адама і там робить руйнівну дію подібно до того, як моль точить одяг, як іржа з’їдає метал.
Природні потреби душі і тіла, які не керовані вищою силою, перетворилися в безліч гріховних нахилів і звичок; під впливом диявола виникли пристрасті, що руйнують сили людини.
Таким чином, пристрасті гріховні є моральними недугами, хворобами душі людської. Але вони не мають своєї сутності і можуть бути повністю викорінені з людини, не порушуючи її природного єства.
Сенс людського життя – у відновленні втраченого прабатьками живого спілкування з Богом. У цьому спілкуванні – джерело вічної радості як на землі, так і в потойбічному світі.
Але спілкування і єднання з Богом досягається християнином тоді, коли серце його буде очищено від гріховних пристрастей, почуттів і побажань. Як говорить єпископ Феофан Затворник, «в пустелі хто живе чи то в монастирі, або в миру влаштовує своє спасіння, – всякому невідкладний закон: очистити своє серце від пристрастей».
Особливу увагу слід звернути на такі пристрасті, як гордість, марнославство, самолюбство і осуд ближніх, бо це – пекельний дим і сморід.
У таїнстві Хрещення християнин отримує прощення своїх гріхів, але залишки їх – гріховні пристрасті і звички – залишаються в людині. Послідовник Христа повинен вивчити свої гріховні недуги і викорінити їх із серця.
З особливою силою ці моральні немочі проявляють себе в людині, що починає шлях до вічного життя. Цей період в духовному житті християнина преподобний Іоанн Ліствичник пояснює таким порівнянням. Якщо подивитися на болото в тиху погоду, то вода в ньому здається тихою і прозорою. Але варто тільки сколихнути воду, як одразу виявиться безліч нечистот, які перебувають в глибині болота.
Так і людина до початку духовного життя має безліч гріховних недуг, але не помічає їх. Коли ж вона починає шлях до вічного життя, ці пристрасті під дією злих духів повстають з особливою силою, щоб перешкодити порятунку. Тому все земне життя послідовника Христового є поприщем постійного подвигу. Подвигами ж християнин привертає благодать Божу, яка розсіює зло і укріплює в добрі.
І потрібно постійно пам’ятати, що в духовному житті необхідна християнину допомога Божа, яка випрошується старанною, постійною молитвою до Господа – Лікаря немочей наших, душевних і тілесних.
Хто мужньо з допомогою Божою бореться з пристрастями, виконуючи заповіді Господа, той поступово очищає своє серце і в міру очищення його зближується з Господом.
І в житіях багатьох святих, що Богу догодили, і прославлених, ми бачимо, що вони все життя проводили в строгих працях і подвигах, за допомогою яких виганяли худі нахили і пристрасті, а на місце їх оселяли добрі навички. Таким шляхом подвижники ставали храмами Божими, по слову Спасителя (див .: Ін. 14, 13).
Досягнувши живого, особистого спілкування з Богом на землі, святі виконали своє призначення і досягли вічного, блаженного життя. І зараз вони є провідними зірками в обителі небесні для нас, проживаючих на землі.
Братіє і сестри! Час земного життя нашого безцінний. Постараємося тут, на землі, зцілитися від гріховних пристрастей – знарядь злих духів – і вступити в спілкування з Богом і святими небожителями. Тоді, закінчивши свій шлях, ми досягнемо Вітчизни Небесної. Амінь.
Архімандрит Георгій (Тертишніков)
