| Cедмиця 2 після П’ятидесятниці. | Петрів піст. |
|
Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері (1480). Мц. Агрипини (253–260). Мчч. Євстохія, Гаїя, Провія, Лоллія, Урвана та інших (IV). Прав. отрока Артемія Веркольського (1545). Друге перенесення мощей свт. Германа, архієп. Казанського (1714). Сщмчч. Олександра Миропольського, Петра Смородінцева пресвітерів (1918); сщмч. Митрофана (Краснопольського), архієп. Астраханського (1919). Собор Володимирських святих. Псково-Печерської, йменованої «Розчулення» (1524), Заоникіївської (1588) та йменованої «Вратарниця», або «Незгасима Свіча» (1894), ікон Божої Матері. |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не судіть, щоб не судимі були” (Мф.7:1). Що за хвороба – пересуди й осуд! Усі знають, що це гріх, а тим часом нічого немає звичайнішого в промовах наших, як осуд. Інший скаже: “не постав, Господи, в осуд”, а все-таки осуд свій доведе до кінця. Інший виправдовує себе тим, що розумній людині треба ж мати свій погляд на поточну ситуацію, і в пересудах намагається холоднокровно міркувати; але й просте вухо не може не розрізняти в промовах його осуду, що підноситься і зловтішається.
Тим часом вирок Господа за цей гріх суворий і рішучий. Хто засуджує інших, тому немає виправдання. Як же бути? Як уникнути біди? Рішучий засіб проти засудження полягає ось у чому: вважати самого себе засудженим. Хто відчує себе таким, тому ніколи буде судити інших. Тільки й мови у нього буде: “Господи, помилуй! Господи, прости мої гріхи!”
“Марія ж обрала благу частину” (Лк. 10, 42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; теж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія – збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
