| Седмиця 5 після Пасхи. | Посту немає. |
|
Мч. Василіска (близько 308). Пам’ять II Вселенського Собору (381). Мч. Іоанна-Володимира, кн. Сербського (1015). Прав. Якова Боровицького, Новгородського чудотворця (близько 1540). Сщмч. Максима (Жижиленко), єп. Серпухівського (1931). Сщмч. Михаїла Борисова пресвітера (1942). Знайдення мощей прав. Павла Таганрозького (1998). |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Іудеї розсердилися на Господа за викриття і “взяли каміння, щоб кинути на Нього” (Ін.8:59). Але Господь “пройшов посеред них і пішов далі” (Ін.8:59). Господу нічого не зробили, а себе погубили, бо наслідком їхньої невір’я був страшний вирок Господа: “ось, залишається дім ваш порожній” (Мф.23:38; Лк.13:35), і ще: “підемо звідси”. І перейшов Господь в інше місце і обрав інші народи в оселю Собі, замість улюбленого Ізраїлю.
Ось і тепер, нікчемні люди в самозакоханості гордого розуму, що не вміщає істини Христової, беруть каміння опору Господу і кидають у Нього. Йому-то вони не шкодять, тому що Він все ж таки Господь, і істина Його – непорушна істина, а себе гублять. Господь повз них проходить, залишаючи таких людей їхньому власному пустому розуму, який і крутить їх як вихор слабкі порошинки. Але коли цілий народ захоплюється мудруванням хибним, то весь народ віддається, подібно до іудеїв, своїй долі. Розумійте, народи, і підкоряйтеся Господу!
