| Седмиця 5-а після Пасхи. Глас 4. |
 Посту немає.
|
Пам’ять святих отців семи Вселенських Соборів. Мч. Феодота
Анкірського і мцц. семи дів: Олександри, Текуси, Клавдії, Фаїни , Євфрасії, Матрони та Юлії (303). Мчч. Петра, Діонісія, Андрія, Павла та Христини Лампсакійських (249-251). Прп. Макарія Алтайського (1847).
Мчч. Іраклія, Павлина та Венедима Афінських (250). Мчч. Симеона, Ісаака та Вахтисія (IV). Мчч. Давида та Таричана отроків (683) (Груз.). Прав. Іоанна Кормянського (1917).
Сщмч. Михаїла пресвітера (1932). Сщмч. Василія пресвітера (1942).
Челнської та Псково-Печерської, іменованої “Розчулення” та “Мати Молебниця” ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Діян., 30 зач., XII, 12-17. Ін., 32 зач., VIII, 42-51.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Господь пояснював іудеям, чому вони не вірують у Нього, чим би ви думали? Тим, що Він істину їм говорить: “А як Я істину говорю, то не вірите Мені”. Брехня повернулась, як говориться, у плоть та кров їх і зробила істину невмісною для них. Чому ж і нині не вірують? Тому ж; Господь істину говорить, тому і не вірують. Але як же це? Вони ж всі учені та тільки у них і мови, що про істину? Мови то багато, а справ ніяких.
Плетіння систем їх те ж, що плетіння павутини; тільки вони не помічають цієї слабкості. Початок систем їх без підстав, і наступні повороти їх без доказів; а вони все-таки задовольняються ними. На припущення утворився такий позив, що, здається, вони одні складають всю сутність їхніх розумів; і, однак, це славиться солідністю. Туман мрій напущений ними на кілька добитих ними фактів; і ці останні постають у цьому тумані зовсім в іншому вигляді, аніж вони є насправді; однак, це славиться істиною непорушною. Так розум став гнилим та так зіпсували його смак! Як вміститися у ньому істині? Ось і не вірують вони Господу, Який говорить одну тільки істину.
