| Cедмиця 2 після П’ятидесятниці. | Петрів піст. |
|
Сщмч. Мефодія, єп. Патарського (312). Мчч. Інни, Пинни і Римми (I–II). Мчч. Аристоклія пресвітера, Димитріана диякона та Афанасія читця (близько 306). Свт. Левкія спов., єп. Врунтисіопольського (V). Свт. Мини, єп. Полоцького (1116). Блгв. кн. Гліба Володимирського (сина св. Андрія Боголюбського) (1175). Прав. Миколая Кавасили (близько 1397). Перенесення мощей свт. Гурія, архієп. Казанського (1630). Св. Миколая Флорова спов., пресвітера (1933). Моденської (Косинської) ікони Божої Матері. |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Не всякий, хто каже Мені: Господи! Господи, увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця Мого Небесного” (Мф.7:21). Однією молитвою не врятуєшся; з молитвою треба з’єднувати і виконання волі Божої, – усього того, що на кому лежить за його званням і ладом життя. І молитва предметом своїм повинна мати переважно прохання про те, щоб Бог сподобив нас не відступати ні в чому від святої волі Його.
І навпаки, хто має ревність виконувати в усьому волю Божу, того і молитва сміливіша перед Богом і краще досягає до престолу Його. Навіть так буває, що де ходіння у волі Божій не супроводжує молитву, там сама молитва не буває справжньою молитвою, уважною і сердечною, а тільки зовнішньою, поживною, під час якої моральна несправність, наче туманом, закривається багатослів’ям, за невлаштованості і блукання думок.
Треба і те, і інше злагодити благочестям, і буде плід.
