| Седмиця 4 після Пасхи. | Посту немає. |
|
Мч. Ісидора (251). Мч. Максима Азійського (близько 250). Прп. Серапіона Синдоніта (V). Прп. Никити, затворника Печерського, єп. Новгородського (1109). Свт. Леонтія, патр. Єрусалимського (1175). Блж. Ісидора, Христа заради юродивого, Ростовського чудотворця (1474). Сщмч. Петра Рождєствіна пресвітера (1939). Собор Старобільських святих. Теребенської (1654) і Ярославської (Печерської) (1823) ікон Божої Матері. |
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Коли Господь відкрив вчення про Таїнство Тіла і Крові, ставлячи в ньому необхідну умову спілкування зі Собою і джерело життя істинного, тоді “багато хто з учнів Його відійшов від Нього, і вже не ходив з Ним” (Ін. 6:66). Надто чудесним здалося їм таке діло безмежної до нас милості Божої, і неприхильність до чудесного відірвала їх від Господа. Господь бачив це і, однак, готовий бути розп’ятим за спасіння кожного, не знаходив можливим применшити або скасувати чудесне. Так воно необхідне в будівництві нашого спасіння! Хоча, звісно, з жалем, але залишив Він їх іти від Себе в темряву невір’я й пагубу, і не їм тільки, а й обраним дванадцятьом сказав про це: “чи не хочете й ви відійти?” (Ін. 6:67), виявляючи готовність і їх відпустити, якщо не схиляться перед чудесністю.
Звідси виходить, що тікати від чудесного – те саме, що тікати від Господа Спасителя, і той, хто відвертається від чудесного, – той самий, хто гине. Нехай прислухаються до цього ті, які приходять у жах при одному нагадуванні про чудесне! Зустрінуть і вони чудо, якому не зможуть уже перечити: це смерть і після смерті суд. Але чи послужить це неперечення їм на спасіння, один Бог знає.
