| Cедмиця 29 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
| Прп. Савви Освященного (532). Мч. Aнастасія. Прпп. Каріона ченця та сина його Захарії, єгиптян (IV). Свт. Гурія, архієп. Казанського (1563). Сщмч. Ілії Четверухіна пресвітера (1932); прмч. Геннадія (Летюка) (1941); св. Сергія Правдолюбова спов., пресвітера (1950). |
Євангельські Читання
Утр.: – Лк. 6:17-23 (зач. 24). На літ.: – Ап.: Євр. 3:5-11,17-19 (зач. 308); Прп.: Гал. 5:22-6:2 (зач. 213). Єв.: Лк. 20:27-44 (зач. 102); Прп.: Мф. 11:27-30 (зач. 43).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф.11:28). О, божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, що кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто, що у нас гріхів багато, і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе”. І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді – ярмо, і гріхи – тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
