Мч. Маманта (275), батька його Феодота і матері Руфіни (III). Прп. Іоанна посника, патр. Царгородського (595). Мчч. 3628-ми в Нікомідії (III–IV). Знайдення мощей прп. Феодосія Тотемського (1796). Сщмчч. Варсонофія (Лебедєва), єп. Кирилівського, і з ним Іоанна Іванова пресвітера, прмц. Серафими (Сулимової) ігумені і мчч. Анатолія Барашкова, Миколая Бурлакова, Михаїла Трубникова і Филипа Маришева (1918); сщмчч. Дамаскіна (Цедрика), єп. Глухівського, і з ним Євфимія Горячева, Іоанна Мельниченка, Іоанна Смоличева, Володимира Моринського, Віктора Басова, Феодота Шатохіна, Петра Новосельського, Стефана Ярошевича пресвітерів (1937); сщмчч. Германа (Ряшенцева), єп. В’язниківського, Стефана Єрмоліна пресвітера і мч. Павла Єлькіна (1937). Калузької ікони Божої Матері (1771).
Читання дня
Утр.: — Мф. 28:16-20 (зач. 116). На літ.: — Ап.: 1 Кор. 15:1-11 (зач. 158). Мч.: Рим. 13:28-39 (зач. 99). Єв.: Мф. 19:16-26 (зач. 79 — про багатого юнака). Мч. Ін. 15:1-7 (зач. 50).
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Важко багатому увійти в Царство Небесне” (Мф. 19:23). Тут мається на увазі багатий, який у самому собі бачить багато способів і багато сил до свого благоденства. Але щойно той, хто має багато, відсіче всяку пристрасть до майна, погасить у собі всяку на нього надію і перестане бачити в ньому істотну свою опору, тоді він у серці буває той самий, що той, хто нічого не має; такому відкрита дорога в Царство. Багатство тоді не тільки не заважає, а й допомагає, бо дає спосіб робити добро. Не багатство біда, а сподівання на нього і пристрасть до нього. Цю думку можна узагальнити так: хто на що уповає і до чого пристращається, той тим і багатий буває. Хто на Бога єдиного покладає надію і до Нього всім серцем приліплюється, той Богом і багатий; хто на інше що покладає надію, до того і серце своє звертає, крім Бога, той іншим цим і багатий, а не Богом. Звідси виходить: хто не Богом багатий, тому немає входу в Царство Боже. Тут маються на увазі рід, зв’язки, розум, чини, сфера діяльності тощо.
