10 серпня, субота. Седмиця 7-ма після П’ятидесятниці.
Посту немає.
Смоленської ікони Божої Матері, йменованої «Одигітрія» («Провідниця») (принесена з Царгорода в 1046 р.). Гребневської (1380), Густинської «Одигітрії» (1670), Костромської (1672), Нанківської (1690) та «Розчулення» Серафимо-Дивєєвської (1885) ікон Божої Матері. Шановані списки зі Смоленської ікони Божої Матері: Устюженська (1290), Видропуська (ХV), Воронінська (1524), Христофорівська (ХVI), Супрасльська (ХVI), Юзька (1615), Ігрицька (1624), Шуйська (1654–1655), Седмиєзерна (ХVII), Сергієвська (у Троїце-Сергієвій Лаврі) (1730).
✔️ Апп. від 70-ти Прохора, Никанора, Тимона і Пармена дияконів (I). Мчч. Юліана (II), Євстафія (близько 316) та Акакія (близько 321). Прп. Павла Ксиропотамського (820). Прп. Ірини Хрисоволантської, Каппадокійської (921). Свт. Питирима, єп. Тамбовського (1698). Сщмч. Миколая Пономарьова диякона (1918); прмч. Василія (Ерекаєва), прмцц. Анастасії (Камаєвої) та Єлени (Асташикіної, мчч. Арефи Єрьомкіна, Іоанна Ломакіна, Іоанна Сельманова, Іоанна Мільошкіна і мц. Маври Моїсеєвої (1937). Собор Тамбовських святих.
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
«Хто приймає пророка в ім’я пророка, отримає нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, отримає нагороду праведника» (Мф. 10:41). Цим вирішуються всі непорозуміння при поданні милостині. Доброзичливість по відношенню до бідних, майже завжди якщо не зупиняється, то значно скорочується питаннями: хто просить і куди піде подане? Господь каже таким: в якому сенсі приймеш ти того, хто просить, і допоможеш йому, в тому й нагорода тобі буде. Не на того, хто просить, дивись, а на свої при тому думки. Якими будуть ці останні, такою буде і ціна справи твоєї. Які ж думки мати про бідного, це визначається іншим словом: той, хто милує жебрака, позичає Богові, або «якщо ви зробили одному з них, то Мені зробили» (Мф. 25:40). Отже, приймай всякого нужденного як Господа, і роби для Нього, що можеш зробити, з тією думкою, що робиш для Бога, і отримаєш винагороду не пророка тільки і праведника, але Господню.
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія – збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
