-1 C
Lutsk
Понеділок, 30 Березень, 2020
Основи православ'я Публікації

Які помилки може допустити на сповіді людина щодо священнослужителя?

Для початку дамо визначення Таїнству Покаяння, воно записане в «Обширному християнському катехізисі Православної Кафолічної Східної Церкви» святителя Філарета (Дроздова):

«Покаяння – це Таїнство, в якому той, хто сповідує свої гріхи, при видимому виявлені (тобто волевиявленні) прощення від священика, невидимо отримує прощення гріхів від Самого Господа Ісуса Христа».

Добре про сповідь писав владика Антоній Сурозький: «Сповідь – це примирення. Ми говоримо: “Господи, я прийшов відкритися перед тобою, сказати тобі про все темне, нечисте, похмуре, порочне, що в мені є; і я Тебе прошу мене зцілити”. Величина гріха вимірюється не якимись об’єктивними мірками, а тією любов’ю, яка у нас є або якої немає».

Звернімо увагу на те, що митрополит Антоній вживає тут термін «зцілення». Це поняття походить з Євангелія – зі слів Самого Бога – Господа нашого Ісуса Христа: «Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов призвати не праведників, а грішників до покаяння» (Мк. 2:17). Ось як тлумачить ці слова брат святителя Василія Великого святитель Григорій Ніський: «Ті, що за допомогою скальпеля і припікань видаляють нарости і бородавки, котрі протиприродно з’явилися на тілі, не без болю доставляють благодійнику зцілення, і розсічення, вироблені ними, не завдають людині шкоди. Точно так само і щодо речових надлишків, які, долучаючись до пристрастей, спотворюють наші оплотнілі душі (пор. 1 Кор. 3:1-3, Гал. 3:3, 5:13-26, Рим. 8:5-8, 13, 1 Пет. 2: 11-12, 1 Ін. 2:16), в день судний вони будуть зрізані невимовною премудрістю Того, Хто, як каже Євангеліє, лікує хворих. Бо, як сказано, не здорові потребують лікаря, але терплять зло. Через те ж, що душа сильно зріднилася зі злом, це лікування заподіює біль шкірі – подібно зрізанню бородавки».

Тобто ми бачимо, що сповідь можна порівняти з лікарнею, лазаретом, в якому відбувається зцілення душі людської. Сповідальний аналой – це хірургічний стіл, де головний Хірург – це Сам Бог, а священник є медбратом, який асистує Йому. І, звичайно, операція з відсікання гріха від душі, з її зцілення – процес болючий, і часто дуже болючий. Необхідний, але болючий. Це знає кожна людина, яка хоч раз сповідалася.

Людині, яка йде на сповідь, потрібна мужність, щоб пройти процес лікування. І ця мужність в першу чергу народжується в смиренні, в бажанні зцілитися, вийняти з кровоточивої рани отруйну скалку, що заподіює страшну і постійну біль, муки совісті, які нічим більше не припиняться, як тільки таїнством сповіді.

Священику (не младостарцю, який думає, що володіє якимись дарами пророцтва або ламання, перекроювання людських життів) часом доводиться завдавати болю, як асистенту Пресвятого хірурга, як костоправу, який вправляє суглоб. Є заповіді Божі, Святе Письмо, Передання, догмати і канони. І щоб зцілитися, людині часто потрібно привести своє життя у лад відповідно до всього вище згаданого.

Це як вправити суглоб, або висмикнути колючку, або прочистити рану від гною. Можна бути милим, посміхатися, дати цукерку, але хвороба від цього не зникне, а з часом посилиться, перетвориться в пристрасть і, не дай Бог, погубить людину.

Тому, хто сповідається, необхідно зрозуміти, що священник не кат, який бажає мук і страти вас як жертви. Священник – не суддя, що вершить вирок і дає покарання. Священник – це лікар, притому лікар люблячий, який більше за інших має ЗМУШУВАТИ себе любити інших людей.

І тому зцілення, не виправдання себе, а саме Божественного зцілення, повинен бажати той, хто кається. Як писав святитель Іоанн Златоуст у праці «Про священство» (або «Шість слів про священство»): «… але щоб прийнято було лікування, в цьому владний не той, хто пропонує лікування, а хто страждає хворобою».

Читати також: Чи варто йти на сповідь, якщо немає рішучості залишити гріх?

Тому, дорогі брати і сестри, приступимо до сповідального аналою так, як хворий смертельно небезпечною хворобою приступає до останньої своєї надії на зцілення, як хвора кровотечею жінка приступала до Христа (Лк. 8:40-49). Сотні людей торкалися до Нього, але зцілилася тільки вона і сила вийшла від Бога в той момент тільки для неї. Тому що ця жінка відкрила двері, всі глибини, які були в ній, без залишку, без угод з совістю, безкомпромісно і зробила крок назустріч Богові з величезним бажанням зцілення.

Зробімо ж крок і ми, дорогі брати і сестри, назустріч рятівного цілющого болю – болю, що відокремлює рак гріха від чистоти душі, болю, за межами якого починається наше спасіння і святість, болю, який в Таїнстві Покаяння руйнує гординю і примиряє, з’єднує людину з Богом.

Священик багато що може стерпіти. Нестерпна і болісна для нас, священнослужителів, порожня формальна «мертва» сповідь. І коли людина розкриває перед Богом всю свою мерзенність, нечистоту і чорноту, то великою насолодою для священника є бачити, як благодать Святого Духа зцілює і лікує того, хто кається, вводячи його в первозданну світлу райську святість.

Ієрей Андрій Чиженко – для Pravlife.org

Кілька слів про священство

Вас може зацікавити

Святий богатир Ілля Муромець, або Людина, яка змінила меч на хрест

Редактор Головний

Будемо наслідувати приклад апостола Петра не у маловір’ї, а в тому, як він, надіючись на Господа, виходив з нього, – Архіпастир

Редактор Головний

Афонський чернець – про те, чому аборт більш тяжкий гріх, ніж вбивство

Редактор Головний