24 лютого у Православній Церкві наступив останній підготовчий тиждень до Великого посту – Сирна седмиця, яку в народі називають Масляною.
Традиційно, у зв’язку з цим, у православних християн виникає безліч сумнівів та питань.
Яких правил треба дотримуватися у цей передпісний період?
Чи можна “відірватися” перед початком строгої стриманості?
Щоб знайти відповіді на ці питання насамперед звернімося до Статуту Церкви, який говорить нам про те, що Сирна седмиця є початок і переддень святого Великого посту.
У цей період вже не звершується Таїнство Вінчання. У вівторок за вечірнім богослужінням вперше читається покаянна молитва святого Єфрема Сирина, яка багаторазово повторюється за всіма великопісними богослужіннями. У середу та п’ятницю цього тижня, згідно Пісної Тріоді, не звершується Божественна літургія, а трапеза, хоч і скоромна, дозволяється тільки один раз – увечері. Упродовж цієї седмиці також вже не споживають м’ясо, але в середу та п’ятницю скасовується піст на молочні продукти, яйця та рибу. У неділю ввечері відбувається в храмах особливий Чин прощення, щоб кожен зміг увійти в піст, примирившись з ближніми.
Втім, як же провести Сирну седмицю, щоб не зашкодити душі?
Не забувати молитися
Молитвою живе людина, яка прагне спілкуватися з Богом. Без молитви наше життя не можливо назвати духовним, тому що молитва – одна зі складових духовного життя. Впродовж сирної седмиці молитві необхідно надати більшого значення, ніж у звичайні дні. Наприклад, до щоденного молитвеного правила можна додати читання псалмів з Псалтирі. Це може бути один псалом чи молитва, або ціла кафізма. Головне, щоб додаткове молитовне правило вас не обтяжувало.
Примиритися з ближніми
Примирення з людьми – головний сенс сирної седмиці. Не примирившись з ближніми ми не зможемо правильно вступити у період Великого посту, метою якого є очищення душі від гріхів й примирення з Богом.
Тому, протягом сирного тижня згадаймо, на кого ми ображені і кому словом чи ділом заподіяли зло та постараймось попросити прощення у тих, кого образили й примиритися зі своїми кривдниками.
Пригостити один одного млинцями
Сформований на Русі звичай проводити масляну седмицю з млинцями цілком відповідає особливостям національного благочестя. Ходити до родичів та друзів на млинці – це можливість зблизитися, забути образи та невдоволення, які накопичилися за рік.
Не переходити меж дозволеного
Оскільки цей тиждень і церковними піснеспівами, і обмеженням в їжі налаштовує нас на піст, хотілося б нагадати, що веселощі, які зазвичай супутні цій седмиці, не повинні перевищувати допустимих меж і саме святкування не повинно перетворюватися у зловживання, служити приводом для гріха.
Пам’ятаймо, що будь-яке зловживання віддаляє людину від Господа. Тому слідкуймо, щоб наші походи в гості не перетворювалися на свято “лукавого владики – чрева”. Не треба шаленіти, наїдатися, напиватися та спалювати опудало.
Не придавати значення марновірствам
Виявляється, крім гостинності та радості масляні дні супроводжувалися страхами й забобонами. Масляничним прикметам немає числа: “хто на частування поскупиться – за рік розориться”, “скільки млинців напечеш – стільки сонячних днів залучиш”, “кого нагодуєш першим млинцем – так і нареченого кликати будуть…”
Звичайно ж, всі ці вислови не мають ніякого значення для християнина. Віруюча людина знає, що все в її житті відбувається за Промислом Божим, а не за людськими вигадками, і тому у всьому покладається на Господа.
Ми повинні пам’ятати, що Масляна перш за все налаштовує православного християнина до подвигу Великого посту, тому і проводити її потрібно з відповідним настроєм.
