Із закінченням Світлого великоднього тижня в православних храмах починаються поминання померлих. Багато кладовищ наповнюються людьми, які прийшли вшанувати похованих там рідних.
Дуже сумно, коли відвідування кладовищ супроводжується вживанням алкогольних напоїв, причому іноді надмірним, «в пам’ять» померлих, що більше нагадує язичницькі тризни замість пристойного християнського поминання.
Навіть не варто зайвий раз нагадувати: ніякого відношення до православних традицій такі «пікніки» в місцях вічного спокою не мають і не приносять користі душам померлих.
Однак в нинішніх умовах, коли багато хто змушений тікати від військових дій, далеко не кожен може відвідати могили рідних. Як же в такому випадку вшанувати пам’ять батьків і родичів?
У мирських людей поминання померлих, як це не парадоксально, зосереджено не на померлих, а на самих поминаючих. Родичі збираються разом, щоб разом пережити відхід близької людини, втішитися і підтримати один одного. Однак віруючі знають, що смерть не припиняє існування людини і, незважаючи на цілком зрозумілу скорботу живих родичів, набагато важливіше приділити увагу не живим, а саме померлим – подбати про їхні душі.
З вчення Церкви ми знаємо, що на посмертне буття померлих можна вплинути, молячись за них і роблячи за них добрі справи. Саме на це варто звернути увагу в першу чергу. І якщо зараз у нас немає можливості з тієї чи іншої причини відвідати могили, ми можемо прийти до найближчого храму і там вже, згідно з церковними правилами, встановленими для поминання, зробити все необхідне.
Особливо важливо, як вже було сказано, займатися благодійністю в пам’ять про померлих. Зараз для цього більше можливостей, ніж будь-коли, адже навколо так багато страждаючих.
У міру наших можливостей ми можемо допомогти нужденним: кому грошима, кому продуктами, кому добрим словом і участю. Жодна, навіть найменша, в наших очах, добра справа не залишиться без відплати згори.
І чим більше таких добрих справ, чим сердечніше і світліше наша молитва, тим і нашим близьким, які до Страшного суду перебувають в іншому світі, буде легше і спокійніше.
Митрополит Антоній (Паканич)
