Один батюшка святкував свій день народження, який збігався також і з іменинами. Після завершення Божественної літургії цього дня він вийшов на сулію, де зібрали священники-співбраття та прихожани привітати його з особистим святом. Батюшка з лицем, яке світилося від радості, вигукнув пасхальною стихирою: «Сей день, егоже сотвори Господь, возрадуемся и возвеселимся в онь»…
І, дійсно, день народження людини та іменини – це її особиста мала Пасха, власне воскресіння. І всі, хто оточує цю людину, близькі та рідні цієї людини радіють разом з нею. Адже народився цілий Всесвіт, Бог створив через невимовну любов цілий мікрокосмом за образом та подобою Своєю.
Інколи ставлять питання: «Для чого Творець створював грішників, якщо Він знав, що на них все одно чекають пекельні муки?» Відповідь, мені здається, є такою: пекельні муки все одно краще, аніж небуття. Що може порівнятися з тим, що людська душа усвідомлює себе особистістю, індивідуальністю та насолоджується буттям?
Тому, звичайно ж, день народження – це особливий день, коли світ став кращим, прекраснішим, добрішим, тому що у ньому з’явилася ще одна унікальна особистість – ТИ.
Чому самогубство найбільш тяжкий гріх? Тому що життя людини – це чудо. Це велике Боже чудо! І відчувати до нього відразу, ненависть, бажання зруйнувати та повернення у небуття – те ж саме, наприклад, що відчувати відразу до метелика, до прекрасного малинового заходу або ніжно-рожевого світанку. До самого Бога. До любові.
День народження людини – це як народження наднової зірки, яка світить!
У ньому висловлена величезна Божественна любов, яка створила з небуття абсолютно унікальний організм, що немає жодного аналогу.
І, звичайно ж, головне почуття, яке ми повинні відчувати в день народження, – це почуття вдячності до Бога, нашого Творця, до своїх батьків та до життя.
І найкраще висловити цю вдячність Богу можна посповідавшись та причастившись Святих Христових Таїн на Літургії. Відслужіть подячний молебень. Його кульмінація: коли священник перед престолом Божим здіймає руки вверх (це завжди один із найбільш трепетних і водночас найбільш напружений моментів будь-якого богослужіння) і святково проголошує: «Слава Тебе, Богу, Благодателю нашему, во веки веков». І в цьому святковому, наповненому благоговійної любові возгласі є щось нескінченно дитяче та ніжне, звернення до любимого Отця небесного. Воно схоже на возглас на утрені: «Слава Тебе, показавшему нам свет». І, дійсно Бог показав нам світ.
Можна прочитати спеціальну молитву, яка називається «Молитва в день народження». Молитвослів’я закінчується прекрасними та потрібними словами, у яких іменинник просить: «Сам, Господи, благослови начинаемый мною год и все дни жизни моей. Аминь». І якщо ми від чистого серця просимо Божої допомоги у нашому житті, то, звісно, Господь пошле нам свою благодать.
Таким чином можна і відзначати день пам’ять свого тезоіменитства, або іменини, тобто день пам’ять того святого, на честь якого вам назвали перед Таїнством Хрещення.
Церковнослов’янізм «тезоіменитство» («тезица» – рівно, однаково) означає однакові імена, або названі одним ім’я. Цей святий є вашим небесним покровителем, і він вічно молиться перед престолом Божим за спасіння вашої душі. А також веде та допомагає вам у земному житті. Саме тому Церква рекомендує щоранку після звершення молитовного правила також молитися і своєму святому хоча би і коротко: «Моли Бога о мне, святый угодниче Божий (имя), яко аз усердно к тебе прибегаю, скорому помощнику и молитвеннику о душе моей».
В іменини, мені здається, корисно прочитати також і акафіст своєму святому небесному покровителю. Іменини часто називають днем Ангела. У церковному богослужбовому році є два дні, коли всі православні християни святкують свої іменини та день Ангела – це Неділя Всіх святих, яка святкується наступної неділі після Дня Святої Трійці та 21 листопада у День Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних. Також в іменинах є ще один позитивний момент – ми згадуємо день свого духовного народження – той день, коли над нами були звершено Таїнство Хрещення. Адже молитва наречення імені (у Требнику “Молитва, во еже назнаменати отроча…”) читається саме перед ним.
Зрештою, треба завжди розуміти, що кожен день нашого життя Господь несе нас на руках. Він турбується про атмосферу, про хліб насущний для нас, про нашу безпеку та захист від злих духів і багато про інше, про що ми навіть поки і не задумуємося.
І щасливим є така людина, життя якої стане гімном, хвалебним псалмом-славослів’ям Богу – Отцю, який нас любить. Та людина просить у Господа тільки одного: щось самій не вирватися та не впасти з Його теплих долонь, але залишатися в них, повністю піддатися волі Божій. Адже Господь несе нас у ще більше блаженство – у новий град Єрусалим, де не буде ні болі, ні сліз, ні відчаю, але “чиста ріка води життя, світла, як кристал, що виходить від престолу Божого та Агнця” (Откр. 22:1).
Тому створені із небуття для вічного життя накреслимо з Божою допомогою у серцях своїх ці великі та прекрасні слова: «Сей день, егоже сотвори Господь, возрадуемся и возвеселимся в онь».
І нехай ця воістину пасхальні радість буде запалена в серцях кожного іменинника!
Ієрей Андрій Чиженко
Переклад з рос. Любові Максимчук
