Християни повинні прагнути розчиняти все життя молитвою й намагатися часто думати про вічне.
У своїй недільній проповіді Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів про духовне значення притчі про зцілення згорбленної жінки.
«Жінка скорчена, вона, як тлумачать святі отці, є образом людини, яка прив’язана до землі, й думає тільки про земне, а не про небесне. Її очі направлені в землю і не можуть піднятися до неба», – зазначив Першосвятитель.
За словом Архіпастиря, Господь часто зцілюючи хвороби, відриває людину від землі і допомагає їй подивитись на небо.
«Це буває різними шляхами: через скорботи, через серйозні хвороби, через великі випробування. І тоді людина згадує, що є ще інше життя, крім земного. Є життя вічне і блаженне, для якого людина створена Богом і до якого вона повинна себе приготувати під час земного життя», – сказав він.
Його Блаженство нагадав, що ми часто занурюємося в земні турботи і забуваємо, що все це залишиться на землі, а найголовніше — шукати Небесного.
«Господь сказав, що та людина, яка шукає правду Божу і Царства Божого, отримає все, що потрібно для земного життя. Але це не означає, що людина має бути пасивною і тільки молитися, нічого не роблячи. Ми не здатні до цього. Ми не такої міри духовності, щоб стояти тільки на молитві, і щоб усе необхідне само собою з’являлось. Якщо людина досягає високої духовної міри, тоді весь світ служить їй. Але до цього треба прагнути, і це не буває одразу», – пояснив він.
Як зауважив Блаженніший владика, християни повинні прагнути розчиняти все своє життя молитвою.
«Як людина, яка збирається в далеку подорож, постійно про це думає: як туди дістатися, що робити на місці. Так і ми маємо дбати про Небесне Царство, яке є нашим справжнім домом, де ми залишимося назавжди», – додав він.
Митрополит Онуфрій розповів, що святі отці, які є прикладом, як влаштовувати життя, показують, що навіть у пустелях, де вони жили, вони молилися і працювали.
«Вони щось плели, шили, щоб заробити на їжу. І при цьому їхній розум перебував у молитві. Вони навчають нас: працювати руками, але серце і розум тримати з Богом. Якщо ми зайняті якоюсь фізичною справою, то можемо повторювати короткі молитви: «Господи, помилуй», «Пресвята Богородице, спаси нас». Але якщо людина займається розумовою працею, вона повинна віддаватись їй повністю. Тоді треба робити перерви, хоча б на хвилину, згадати про Бога, помолитися і знову повернутися до праці», – підкреслив він.
За словом Його Блаженства, «коли наше життя буде наповнене молитвою і добрими справами, воно стане радісним і блаженним».
«Ми будемо щасливі незалежно від того, чи ми здорові, чи хворі, багаті чи бідні. Бо той, хто перебуває з Богом, уже на землі відчуває Царство Небесне, а після смерті переходить у вічність. Нехай Господь допоможе нам, дорогі браття і сестри, трудитися, молитися і проживати життя так, щоб бути гідними вічного спасіння», – побажав він.
