Випускник Волинської духовної семінарії та багаторічний хорист архієрейського хору при кафедральному соборі Всіх Святих землі Волинської м. Луцьк Віктор Захарчук, захищаючи Україну від російських окупантів, отримав важке поранення, внаслідок якого йому ампутували дві ноги.
Нині Віктор знаходиться на тривалому лікуванні у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова. Там йому уже виконали дві операції, готують до третьої.
Віктор Захарчук у лавах ЗСУ з весни 2022 року. Пригадує: добровільно вирішив піти служити ще у перші дні повномасштабного вторгнення, однак спершу військкомат його не прийняв через не місцеву реєстрацію. Адже родом Віктор із Хмельниччини, тож там і прописаний, попри те, що багато років поспіль проживає у Луцьку. Утім, згодом наприкінці квітня того ж року його таки взяли до війська, давши два дні на збори.
З того часу і майже до кінця березня 2025 року Віктор зі зброєю у руках захищав рідну країну від ворога. Спершу – у лавах 46 окремої аеромобільної бригади, згодом у тилу, а останні місяці – був гранатоматником 68-ої єгерської бригади.
Про події страшної ночі захисник розповідає так:
“Я та ще троє моїх побратимів їхали на завдання. Попри те, що це була ніч, ворожий дрон “засік” нас і відразу почалися скиди. Від авто, яким нас привезли, до наших позицій треба було пройти орієнтовно 300 метрів. Вирішили помаленьку іти, адже залишатися на відкритій території було не менш небезпечно. Ішли-ішли, і все якось нас минали ті ворожі скиди. Коли вже пройшли більшу частину шляху, я взяв мішок з деякими речами потрібними для виконання бойового завдання. І так вийшло, що відстав від побратимів буквально на 10 метрів. Вони саме встигли зайти у бліндаж, як біля мене впала ворожа граната”, – пригадує Віктор Захарчук.
Відразу ж він зрозумів, що постраждали ноги. Адже кровило сильно та було видно рвані рани. Попри власну загрозу для життя побратими Віктора вийшли та у буквальному сенсі затягнули його до бліндажа, перев’язали ноги турнікетами та не давали засинати.
Зранку чоловіка евакуювали.
“За що я безмежно буду вдячний хлопцям, так це за те, що ризикуючи власним життям, вони без жодних сумнів рятували моє, – ділиться Віктор Захарчук. – Адже зранку уже моє тіло треба було винести з позиції до машини евакуації. А ворог не спав: ворожі дрони почали знову почали обстріл, до всього ж у той момент почався ще й мінометний обстріл”.
На щастя, група українських захисників не постраждала більше, Віктора передали командиру, який приїхав евакуаційним авто. І вже у безпечнішому місці на важкопораненого чекали медики, які надали кваліфікованішу допомогу.
“Прокинувся я вже у лікарні в Дніпрі і тоді побачив, що ніг немає”, – пригадує захисник. На жаль, поранення були настільки серйозними, що медикам довелося ампутували і обидва колінні суглоби. Відтак, протезування можливе, але набагато важче і довше у часі.
Натомість сам Віктор не падає духом, а радіє і дякує Богу за збережене життя.
“Дякуючи Богу і молитвам нашої Церкви за моє життя – я, слава Богу, живий. Відтак, моя дорога до Бога не закінчилася, а можливо, тільки починається заново. Значить не маю права здаватися”, – підсумовує він.
Волинська єпархія УПЦ закликає усіх небайдужих до посиленої молитви за важкопораненого воїна Віктора.
Просимо і підтримати захисника:
4149 4990 7073 8099 (Захарчук Віктор Петрович)
