Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.
На відміну від Всенічного бдіння, на якому є певні молитвослів’я, що передбачають можливість сидіння – такі як, наприклад, кафизми і сідальні (саме слово «кафизма» буквально перекладається як «сідальний», тобто читання, під час якого можна сидіти), Божественна літургія не містить таких.
Це говорить, передусім, про важливість як самої Літургії, так і тих богослужбових елементів і піснеспівів, з яких вона складається.
Але водночас буквальне виконання церковних приписів не повинно затулити для нас сутність самої молитви. Молитва – це спілкування з Богом, а спілкування, перш за все, має бути бажаним і щирим. Святитель Філарет (Дроздов), митрополит Московський, говорив: «Краще сидячи думати про Бога, ніж стоячи – про ноги».
Таким чином, якщо ми відчуваємо якийсь дискомфорт, втому і розуміємо, що вони заважають нам молитися, краще присісти на деякий час і при цьому слухати слова церковних співів, ніж стояти і думати про те, коли ж вже закінчиться ця служба?! Слід пам’ятати, що Богу потрібно не наше стояння, а наше серце, сповнене віри і любові до свого Творця.
З іншого ж боку, все вище сказане не повинно нас охолодити в богошануванні. Знаючи про те, що Богу можна молитися і сидячи, не потрібно увійшовши в храм відразу ж шукати вільну лавку. Молитва – це спілкування, але спілкування не з однолітками, не з колегами, а з Владикою і Творцем світу. Коли ми, наприклад, приходимо на прийом або на зустріч до керівника, не падаємо при ньому відразу ж в крісло, а стоїмо. І цілком природно, що якщо ми з «сильними світу цього» спілкуємося з належною їм повагою, то значно більшої поваги заслуговує Сам Бог.
