У неділю, 14 вересня, в Свято-Покровському кафедральному храмі Луцька звершили перший акафіст перед новою святинею – іконою Пресвятої Богородиці «Невипивана Чаша».
Очолив читання акафіста настоятель храму архімандрит Феофан (Кирилюк), у співслужінні голови єпархіального відділу по боротьбі з алкогольною загрозою і наркотичною залежністю протоієрея Стефана Яреми та кліриків храму.
Надалі акафіст перед іконою наразі планують звершувати щонеділі. Початок – о 16:00.
Ікона «Невипиваної Чаші» для Покровського храму була написана випускником Кам’янець-Подільської іконописної школи Варлаамом Дем’янчуком у канонічному стилі.
Її особливістю є додаткові зображення святих по боках від центрального образу Богородиці: мученик Воніфатій, преподобна Марія Єгипетська, преподобний Мойсей Угрин Києво-Печерський та преподобний Іоанн Багатостраждальний Києво-Печерський.
“Часточки мощів цих святих, а також частинка Ризи Пресвятої Богородиці вмонтовані в ікону, що додає їй духовної цінності”, – розповідає настоятель храму архімандрит Феофан (Кирилюк).
Основна духовна ідея цієї ікони в такому поєднанні зображень – прославлення чесноти стриманості, адже кожен із названих святих у духовній боротьбі переміг гріховні пристрасті. Недосяжний і неповторний ідеал чистого життя явила нам Сама Діва Марія. А зображені на луцькій іконі святі своїм життям залишили нам приклади рішучого протистояння гріху, наслідком чого були Божа допомога, особлива опіка Богородиці, а відтак і духовні перемоги над пристрастями.
Образ Богородиці є живим свідчення того, що Пречиста Діва – не тільки приклад чистого життя, але й причина переміни свідомості і перегляду життєвих цінностей. Вона вказує на Свого Сина і проповідує Його кожному, хто шукає в цьому житті справжній і непохитний орієнтир.
Історія ікони Пресвятої Богородиці “Невипивана Чаша”
(із брошури “Ікона «Невипивана Чаша» Луцької Покровської церкви: історія, повчання, молитви”).
Явлення образу «Невипивана Чаша» відбулося в 1878 році. Селянину Єфремовського повіту Тульської губернії, одержимому пристрастю пияцтва відставному солдату, який внаслідок цього втратив здатність ходити, уві сні з’явився старець-схимник і сказав: «Іди в місто Серпухов у монастир Владичиці Богородиці. Там є ікона Божої Матері “Невипивана Чаша”, відслужи перед нею молебень і будеш здоровий душею й тілом». Тільки після того, як явлення старця повторилося ще двічі, чоловік рачки, оскільки не міг пересуватися іншим чином, вирушив у дорогу.
Діставшись жіночого Введенського Владичного монастиря, стражденний розповів про свої сновидіння, попросивши відслужити молебень перед згаданим схимником образом. Однак в обителі ніхто не знав ікони Божої Матері з таким найменуванням, але під опис богомольця підходив образ із зображенням Чаші, що знаходився у проході з соборного храму в ризницю. Коли цю ікону стали розглядати ближче, то на її звороті виявили напис: «Невипивана Чаша». Разом із цим, у схимнику, який з’явився селянину, той, по іконі, впізнав старця Варлаама – основоположника цього монастиря.
Після звершення молебню перед цією іконою колишній п’яниця отримав не тільки зцілення хворих ніг, а й втратив пристрасть до алкоголю. Відтоді за молитвою перед цим образом почали відбуватися численні зцілення. Це потягнуло за собою шанування святої ікони, хоча на той час воно мало здебільшого місцевий характер. Особливого шанування святиня набула в самому Серпухові. В центрі міста при храмі благовірного князя Олександра Невського було створено Олександро-Невське братство тверезості. Щонеділі за великого скупчення народу перед списком із чудотворної ікони Божої Матері «Невипивана Чаша» в храмі звершували молебні з читанням акафісту, які зазвичай супроводжувалися релігійно-моральними бесідами.
Після закриття більшовиками в 1927 році Введенського монастиря ікону перенесли в Нікольський собор Серпухова. Але в 4 1929 році влада припинила і його діяльність, а всі святині було спалено безбожниками на березі річки Нари. Тоді безслідно зникла і явлена у Введенському монастирі чудотворна ікона «Невипивана Чаша», а також й інші її копії. Відтак припинилися й молебні перед образом.
Збереженню пам’яті про святиню сприяли публікації про неї, що з’явилися ще в дореволюційні часи. Важливу роль зіграв опублікований у 1912 році у серпуховському «Воскресному листку» матеріал священномученика Якова Бриліантова (розстріляний у 1937 році, канонізований у 2003 році). Він тривалий час служив у Владичному монастирі й, відповідно, постійно молився перед іконою «Невипивана Чаша» і був свідком її шанування. Історію явлення святого образу він записав від померлої в 1910 році монахині Єлизавети, котра тривалий час подвизалася в Серпуховській обителі. Священномученик Яків вважається також автором акафісту до чудотворної ікони «Невипивана Чаша».
У найвідоміших дореволюційних дослідженнях чудотворних ікон образ із Серпуховського монастиря не згадується, що засвідчує його місцеве шанування на той час. Зокрема, ікону оминули увагою Софія Снессорєва у книзі «Земная жизнь Пресвятой Богородицы» та Євген Поселянин у збірнику «Богоматерь. Описание Ее земной жизни и чудотворных икон». В обох цих працях є згадки тільки про Нікейську ікону, яку вважають первообразом для «Невипиваної Чаші» (про неї нижче). Натомість, чудотворний образ увіковічив інший духовний письменник – Іван Шмельов, який у 1918 році написав повість «Неупиваемая Чаша». Згідно її сюжету, ікона була посмертним даром іконописця, який навчався живописному ремеслу на заході. В первинному варіанті Діва Марія тут зображена в молитві перед Чашею, а Спаситель дописаний пізніше – з благословення правлячого архірея. Перше чудо пов’язане зі зціленням хвороби ніг, а згодом тут почали оздоровлюватися від пияцтва. Слід, щоправда, пам’ятати, що в даному випадку йдеться про художній твір, в якому реальні факти можуть чергуватися із авторською видумкою. Тут важливо підкреслити те, що І. Шмельову було відомо про існування образу та його благодатність.
Молитовне шанування святині відновилося разом із відродженням у 1991 році Серпуховської обителі. В 1992 році іконописець Соколов написав ікону, зовнішній вигляд якої вдалося відновити завдяки зробленому в свій час отцем Яковом Бриліантовим опису. Щоправда, нова ікона в незначних деталях все ж відрізняється від втраченого оригіналу. Зокрема, Спаситель у Чаші тут не по стегна, а по пояс. Новий образ згодом прикрасили срібною ризою, а в лівий нижній кут вставили ковчежець із частиною пояса Пресвятої Богородиці. До образу почалося паломництво, по молитві перед ним стали звершуватися чудеса. Закономірно, 30 травня 1997 року ікону «Невипивана Чаша» було внесено до православного церковного календаря, що стало офіційним визнанням шанування цього образу Богоматері. Святкування звершується 18 травня (5 травня за старим стилем).
