9 березня 2025 року, у Неділю першу Великого посту, Торжество Православ’я, митрополит Волинський і Луцький очолив урочисте богослужіння в кафедральному соборі Всіх Святих землі Волинської.
Його Високопреосвященству цього дня співслужили настоятель храму прот. Володимир Яцишин, завідуючий канцелярією єпархії архімандрит Паїсій (Хомич) та клірики храму.
На сугубій єктенії помолились про мир на українській землі; про позбавлення від ворога; щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї і втратив домівки; про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. У молитві після єктенії Архіпастир попросив у Бога милості українському народу, щоб Господь зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих та дав прихисток тим, хто позбавлений дому.
Під час Богослужіння владика звершив священницьку та дияконську хіротонії. У священника Архіпастир висвятив диякона Максима Клімчука, а у диякона – студента ВДС Назарія Яцука.
За Божественною літургією до Таїнства Причастя приступили сотні вірян.
Виголосивши відпуст, Високопреосвященніший владика привітав паству з неділею Торжества Православʼя. Архіпастир побажав вірянам, щоб Господь допоміг зберегти в чистоті православну віру та передати її нащадкам непошкодженною.
Наприкінці Божественної літургії владика очолив особливий молебень, який звершується лише у першу неділю Великого посту.
День Торжества Православ’я пов’язаний з VII Вселенським Собором 787 року, який встановив у Православній Церкві шанування ікон після тривалого періоду іконоборства. Саме ж свято виникло у 843 році і було присвячене остаточній перемозі над єрессю іконоборства. Тим самим в Церкві закінчився період формулювання православного вчення про Христа, а ікона проголошена наочним свідченням реальності Боговтілення. З тих пір відзначати Торжество Православ’я стали в першу неділю Великого посту, так як найперше його святкування у 843 році припало саме на цей день. Особливе богослужіння цієї неділі – чин Торжества Православ’я, основа якого була закладена у ІХ столітті, потім воно доповнювалось та змінювалось аж до ХХ століття. Постійними складовим чину, які зберігаються і зараз, є проголошення Православної віри, вічної пам’яті її проповідникам і захисникам та многоліття усім членам Церкви.
