10 серпня 2025 року, у неділю, коли Свята Церква згадує євангельську історію ходіння Спасителя по воді, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до пастви зі словом проповіді, у якій він наголосив на кількох важливих духовних уроках цієї події.
Його Блаженство нагадав, що перед чудесним ходінням по воді Спаситель звершив велике чудо — нагодував п’ять тисяч людей п’ятьма хлібами. Щоб уникнути людського звеличення апостолів, Господь повелів їм сісти в човен і вирушити на інший бік Генісаретського моря. Сам же залишився, щоб відпустити народ, а потім піднявся на гору для молитви, де перебував усю ніч.
На четверту сторожу ночі Господь зійшов з гори й пішов по воді до учнів. У той час море було бурхливе, вітер — супротивний, і човен апостолів ледве рухався. Апостоли злякалися, подумавши, що бачать привида. Але Христос звернувся до них зі словами: «Не бійтеся, це Я». Апостол Петро сказав: «Господи, якщо це Ти, дозволь мені прийти до Тебе по воді». За словом Спасителя Кифа ступив на воду, але, відволікши свою увагу на стихію, злякався і почав тонути. Коли ж він вигукнув «Господи, спаси мене!», Христос простягнув руку і підняв його.
За словами Блаженнішого Митрополита Онуфрія, ця історія навчає нас вірі та зосередженості на Христі.
«Коли апостол Петро йшов по воді і дивився на Спасителя, він був розумом єдиний зі своїм Творцем. Так само і людина, коли в молитві, богомисленні та читанні Святого Письма єднається розумом з Богом, то вона отримує від Нього благодать Святого Духа, яка укріпляє на всяке добре діло», — сказав Предстоятель.
Він застеріг, що відвернення розуму від Бога позбавляє благодаті:
«Коли Петро відвів погляд від Спасителя і почав дивитися на стихії, благодать Божа ослабла в ньому, і на нього напав страх. Втративши благодать, людина потрапляє під владу тваринного страху», — пояснив Блаженніший та додав, що так само і кожен з нас, полишаючи молитву та богомислення, стає вразливим до страхів і падінь.
Як зауважив Першосвятитель, ми не можемо оминути увагою і приклад покаяння. Апостол Петро, коли почав тонути, не зневірився, а вигукнув: «Господи, спаси мене!». Таким вчинком апостол дає нам приклад благорозумного покаяння — того шляху, який відкриває для кожного з нас можливість повернутися до Бога.
«Якщо ми в житті оступимося, спіткнемося чи впадемо, маємо пам’ятати приклад апостола Петра. І тоді Господь простягне руку й підніме нас», — підкреслив Блаженніший Митрополит Онуфрій.
Окрім цього, згадуючи початок сьогоднішнього зачала, Архіпастир зазначив, що ця історія вчить нас поєднувати молитву із добрими справами. Подібно до того, як Спаситель усамітнився на горі після великого чуда, кожен християнин після будь-якого доброго діла має подякувати Богові.
На завершення Першоієрарх закликав усіх провадити своє життя у смиренні, розумно і з молитвою, пам’ятаючи, що ми є лише знаряддям у руках Божих, і якщо Господь чинить через нас добро, ми не повинні присвоювати собі Його слави, а завжди давати можливість людям побачити свого справжнього Благодійника — Христа.
