Для кожного християнина роздумувати про Бога, про Його слово є вкрай необхідним. Християнин, якщо він хоче бути істинним християнином, повинен дихати євангельським духом та жити євангельським життям. Євангельський дух відповідає необхідностям нашого єства, євангельське життя – життю нашої безсмертної Богоподібної душі.
Святе Євангеліє повчає людину усьому хорошому та святому. Воно захищає наші вподобання та відчуття, бажання та цілі у житті. Євангеліє повчає любові до Бога та до ближнього.
Проповідуючи в одній із іудейських синагог в суботній день, Господь Іісус Христос зцілив хвору жінку, котра вісімнадцять років страждала хворобою. Побачивши її, Господь сказав: «Жінко! ти визволена від твоєї недуги. І поклав на неї руки; і вона зараз же випрямилась і почала славити Господа».
Начальник синагоги, обурюючись, що Господь зцілив нещасну в суботу, сказав народу: «є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній». Але Господь осоромив цього законника перед народом: «Лицеміре! Чи не відв’язує кожний із вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати? А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?»
Отож, дорогі браття та сестри, творити добрі справи і в свята можна, добрими справами потрібно вшановувати святі дні. Цим Євангельським повіствуванням Господь пояснює питання про істинне призначення недільних і святкових днів.
Бог у всякий час поклоняємий та славимий, хоче, щоб для Його прославлення було визначено особливий час, особливі дні, котрі ми називаємо святами: «Шість днів працюй, і твори всякі діла твої; а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму». Цілих шість днів на працю Я даю тобі, а сьомий залишаю на служіння Мені. Так заповідає четверта заповідь Божа, так заповідає сам Бог. Він міг сотворити світ в один день, в одну хвилину, але благоволив створити його у шість днів, а у сьомий почив від діл творіння.
Замість сьомого дня суботи, ми християни, святкуємо перший день неділі – неділю, це тому, що у цей день Господь наш Іісус Христос воскрес із мертвих, у цей день послав Духа Святого. Усі воскресні дні – дні Божі, і в ці дні належить робити тільки те , що служить у славу Божу та у наше спасіння.
Час святкового дня, проведеного по заповіді Божій, не втрачається, а служить надбанням для нашої безсмертної душі. Заповідь про спокій у святкові дні дає нам відпочинок, зберігає наші сили, рятує здоровя та життя, зцілює від пристрастей.
Памятаючи день суботній та свято зберігаючи його, як ми повинні проводити його? Неправильно було б думати, що для виконання цієї заповіді достатньо побувати у церкві, присвятивши Богу якусь годинку – другу, а залишок дня можна проводити як заманеться. У заповіді говориться про цілий день, отже потрібно проводити увесь день свято, у добрих та благочестивих заняттях.
Прокинувшись вранці у воскресний день, християнин дякує Богу за всі його милості, які він отримав від нього у минулу неділю, просить у Нього прощення у всіх тих гріхах, котрі він звершив за цей час, молить Його, щоб він допоміг провести день та грядущу неділю свято. Християнин у святковий день намагається відвідати храм Божий, побувати за Богослужінням, помолитися, читати у дома слово Боже, допомогти людям словом та ділом.
«Прославляйте Бога і в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі» (1Кор. 6,20)
«Якщо під час подвигу ти не раз впадеш, не впадай у відчай. Знову вставай та йди на шлях християнського подвигу, та не відступай до тих пір, поки не увінчаєшся блискучим вінцем перемоги над дияволом, та скарби добрих справ не заховаєш у безпечному місці. Коли утвердишся у навику добрих справ, вже не будеш більше порушувати заповіді Божі через свої немочі», – св. Іоанн Златоуст.
Ось вже більше як тисячу років на нашій рідній землі з року в рік читається це євангельське читання. Ось вже тисячу років Господь звертається до нашого народу і просить почути Його. Нам з вами залишається тільки одне: так само гаряче і наполегливо, як ми самі просимо Бога про допомогу і заступництво, так само уважно і серйозно вслухатися в те, що Бог говорить нам.
Ми точно знаємо, чого ми хочемо від Бога. Давайте спробуємо зрозуміти, чого від нас Бог хоче, про що Він просить нас, що нам потрібно зробити, щоб виконати Його добру волю? Тому що для того, щоб успадкувати Царство Боже, нам необхідно виконувати заповіді Спасителя, бути однодумними з Ним, щоб кожен з нас міг також, як і апостол Павел в Посланні до Галатів, сказати про себе: “живу Вже не я, а Христос живе в мені” (Гал.2.20) Амінь.
Прот. Андрій Нікітіч,
клірик храму Всіх Святих землі Волинської, м. Луцьк
