Ваш парафіяльний священик помер, і на його місце прийшов зовсім молодий батюшка. Колишньому священикові Ви з радістю цілували руку при благословенні, але цілувати руку священнослужителю, який набагато молодший за Вас, Вам здається незручним.
Хіба Ви не знаєте історію про князя Милоша і молодого священика?
Історія ця така: один молодий священник служив літургію в Крагуєвці в присутності князя Милоша. Старий князь був дуже благочестивий, приходив у храм задовго до початку служби, до кінця богослужіння стояв як укопаний і сокрушенно молився Богу. Коли молодий священик закінчив звершення богослужіння, він вийшов з вівтаря з хрестом і антідором. Князь підійшов, щоб прикластися до хреста й поцілувати священнику руку. Але молодий батшка висмикнув руку, немов соромлячись того, що старша людина, князь, хоче поцілувати його руку. Князь Милош подивився на нього й промовив: “Дай мені поцілувати твою руку, тому що я не руку твою цілую, а твій сан, який є старшим за мене й тебе!”
Думаю, що це пояснює все. Старий князь промовив у церкві слова Духом святим. Самі подумайте, якщо вашому священнику 25 років, то його сану 1900 років. І, коли Ви цілуєте його руку, цілуєте сам сан, що від апостолів Христових перейшов на безліч служителів вівтаря Божого. А цілуючи священницький сан, Ви цілуєте всіх великих святителів і духівників, які цей сан носили, починаючи від апостолів і донині. Цілуєте св. Ігнатія, св. Миколая, св. Василія, св. Саву, св. Арсенія і багатьох інших, які служили окрасою землі й стали окрасою небес і які названі “земними Ангелами й небесними людьми”. Цілування руки священику — не звичайне цілування, але, за словом апостола Павла, цілування святе (пор.: 1 Кор. 16: 20).
Цілуйте ж без зніяковілості благословляючу руку й сан, який благословенний Духом Святим.
Цілувати руку того, хто молодший від нас за віком, слухати того, хто молодший за нас, добре ще й тому, що це охороняє від гордовитості й учить смиренності.
Радість Вам і мир від Господа.
