На відміну від Мясопусної та Троїцької батьківських субот, маючих загальноцерковне значення, про Козацьку Покровську суботу Типікон не згадує.
Ця поминальна субота – благочестиве встановлення, що набула свого поширення переважно в областях, що трагічно пережили турецьку і західну інославну експансію і мужньо відстояли свою батьківську віру. На цих землях особливе значення мала заупокійна молитва про покійних захисників Православ’я, про козаків, які поклали своє життя за свою віру і Церкву.
Покровська субота, як поминальний день, відзначається з початку XVI століття, в пам’ять про загиблих воїнів, які загинули за свою Батьківщину. У цей день моляться за померлих родичів, а особливо за воїнів, які загинули, захищаючи наш український народ та за віру православну.
Дане поминання спочилих звершується у суботу перед Покровом Пресвятої Богородиці. Цього року – це 12 жовтня.
Дні поминання померлих посідають особливе місце у християнській традиції. Згідно з християнським віровченням, смерть людини не припиняє тих стосунків любові, які пов’язували її з живими. Продовження цих відносин виражається і здійснюється у молитовному поминанні померлих. Тому молитва за спочилих вважається найкращим проявом любові та пам’яті про них.
