Предстоятель розповів про подвиг чернецтва.
“Один іде шляхом вченості, а інший – шляхом простоти, одні обирають шлях подружнього життя, інші – монашого, одні живуть у багатстві, інші – в бідності, але всі шляхи ведуть до Бога, й на всіх шляхах є свої випробування… А найкоротший шлях, що веде до Бога, є шлях чернечого життя”, – зазначив Митрополит Онуфрій.
За словами Його Блаженства, чернецтво є служіння Богу постом і молитвою та приведення себе в чин смирення, що робить людину відкритою для Божої благодаті.
Блаженніший владика навів приклад про одного старця та його шлях до монашества. Якось монахи ділилися один з одним історіями про те, як вони прийшли в монастир. Це були сини лікарів, ремеслеників тощо. Але один із них сказав, що був сином ідольського жреця.
“У нього спитали, як же він став християнином, ще й монахом. Старець розповів, що батько його дуже любив і брав із собою скрізь. Якось батько взяв його в капище, звершив жертвоприношення та вийшов. А хлопчик був маленький, та й знову забіг у капище і побачив видіння. На сидалищі сидів сатану, а до нього підходили демони та звітували про те, що зробили”, – продовжив оповідь Архіпастир.
Один демон розповів, що за 30 днів збудив війну між народами, та пролилося багато крові. Інший розповів, що за 20 днів здійняв на морі шторм і згубив моряків, третій зауважив, що за 10 днів влаштував розсварив усіх на весіллі. Однак сатана тільки гнівався, що так мало зроблено за такий тривалий час.
“Насамкінець підійшов четвертий демон: “Я був у пустелі. Там живе один монах, з яким я борюся вже 40 років, і цієї ночі я нарешті спокусив його, і він чинив гріх любодійства”. Сатана зняв корону та надів на цього демона: “Ти зробив велике діло!”. Хлопчик вибіг із капища і вирішив для себе: “Напевне, монашество є найбільш велике діло”. Потім він прийняв Хрещення, а згодом і монаший образ, провівши все життя в монастирі”,- завершив історію владика, наголосивші, що чернецтво є духовним подвигом.
Як відзначив Блаженніший Митрополит Онуфрій, монахи – це ті люди, які постійно борються зі своїми пристратями та моляться за весь світ.
“Ми не бачимо цієї боротьби, частіше ми бачимо падіння монаха. А в боротьбі все буває. Хто боровся, той знає, що не завжди перемагає, обов’язково десь спотикається, падає, потім встає… Всі монахи борються з собою, інакше людина не може жити в монастирі, і всі монахи моляться за весь світ і за нас грішних, щоб Бог послав благословення всім нам. Якщо ми будемо хоч трошки уподібнюватися монахам, які моляться, які підвизаються, які борються з собою, тоді Бог буде з нами, і Боже благословіння охоронятиме нас”, – підсумував Предстоятель.
