У своїй проповіді в Неділю 2-гу після П’ятидесятниці, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій пояснив, як свобода волі людини пов’язана із її правдивим щастям, а також розповів, у чому полягає суть святості.
За словами Його Блаженства, коли Господь творив людину із землі, то вдихнув у неї дихання життя та прикрасив Своїм образом. Разом із цим кожній людині було даровано великий і відповідальний дар — свободу волі:
«Господь подарував людину самій людині, тобто мене подарував мені самому, дав мені свободу волі, щоб я управляв собою, щоб я заставляв себе ухилятися від зла і творити благо».
Предстоятель звернув увагу на поширене питання: навіщо Бог дав людині свободу, якщо вона може використати її для звершення гріха? Відповідаючи на це, Першоієрарх підкреслив, що без свободи вибору людина в принципі не здатна бути щасливою. Саме вільна воля робить нас спроможними відчувати справжню радість, мир, блаженство та бути причасниками того Божественного життя, яке має Сам Творець.
Проте на шляху до Бога людина повсякчас стикається з протидією диявола, який намагається збити її зі священної дороги. Головною зброєю віруючої людини у цій духовній боротьбі стає спасительне терпіння.
Архіпастир детально роз’яснив, що спасительним терпінням є здатність залишатися вірним Богові попри будь-які спокуси, страхи чи земні обіцянки. Для порівняння Блаженніший владика навів приклад затятого гріха: якщо людина не полишає пороку, незважаючи на загрозу смерті чи вмовляння близьких, то таке терпіння пороку є погибельним. Натомість святі угодники виявляли саме спасительне терпіння, виконуючи заповідь Христову: «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21: 19).
У проповіді було відзначено, що святі, які засяяли на нашій землі і чию пам’ять сьогодні святкує Церква, жили в різні епохи, належали до різних соціальних верств — серед них були князі, царі, вельможі, архієреї, ченці та прості миряни. Всі вони перебували в різних політичних та суспільних умовах, але, як наголосив Першосвятитель, єднало їх одне — вони перемогли диявола своїм спасительним терпінням.
Підсумовуючи проповідь, Блаженніший Митрополит Онуфрій дав чітке духовне визначення того, кого саме можна назвати святим:
«Та людина є святою, яка зберегла себе в полі Божественної любові, яка любить Бога і любить всіх людей як носителів Божественного образа. Людина, яку ніхто не може від цієї Божественної любові відірвати, вона є святою».
Для збереження цієї любові вкрай важливо тримати в чистоті православну віру, не домішуючи до неї людських мудрувань, адже саме чиста віра навчає людину правильно виконувати заповіді, що і є виявленням правдивої любові до Творця та ближнього.
