До Луцька привезли чудотворну ікону Божої Матері “Всецариця” (Пантанаса) та частички мощей святих великомученика Георгія Побіноносця і Священномученика Харлампія.
Прихожани зустрічали святині на подвір’ї кафедрального собору Всіх Святих землі Волинської о 15 годині 6 серпня. Згодом був відслужений молебень з акафістом “Всецариці”, котрий очолив настоятель храму у співслужінні кліриків.
Відразу ж після акафісту розпочалось всенічне бдіння.
Святині перебуватимуть у Луцьку до завтрішнього вечора. Сьгодні опівночі розпочнеться Божественна Літургія.
Завтра зранку, 7 серпня, о 7:30 розпочнеться молебень і відразу після його закінчення буде звершена Божественна Літургія.
Святині перебуватимуть у храмі до закінчення вечірнього богослужіння у середу 7 серпня.
Багато людей йде сьогодні до храму і йтиме завтра, і у всі наступні рази, коли привозитимуть святині. Але ми, коли приходимо до святинь, не повинні шукати чудес, а одного – це покаяння, яке приводить нас до пізнання Христа. Тому що все, що може дати нам храм, це не матеріальні блага.
Богослужіння, котрі звершуються у храмі, направлені на те, щоб привести нас до Бога, а Бог то є любов. І якщо ми матимемо в серці любов, то тоді і біди, і радості сприйматимемо як послане Богом і як корисне нам для спасіння. Не йтимемо до храму, як ніби на фірму, в яку ми сплачуємо свої гроші за що отримуєте те, що просимо. А йтимемо до храму, як до Дому Божого – зі смиренням та простотою. Спаситель, дивлячись на нашу віру, допоможе нам. Старатимемось ходити до храму щонеділі, адже там щоразу сходить Христос і дається вірним у Святому Причасті. Цьому дару заздрять ангели, а ми його недооцінюємо.
В акафісті “Всецариці” є такі слова:
“Радуйся, Вказівнице на Святу Євхаристію; радуйся, Трапезо, що пропонуєш нам їжу Святу.
Радуйся, бо достойних причасників Ти праворуч поставляєш;
радуйся, бо ревнителів Божественної Літургії ти від пекла звільняєш”.
Ці слова і взагалі кожне слово акафісту та різних молитов, якщо ми з увагою іх читаємо чи слухаємо, вказують нам основні моменти досягнення спасіння. Ось ці слова ще раз і ще раз нагадують про те, що потрібно старатися йти до небесного, а саме – постійно та регулярно причащатись Святих Христових таїн людям християнам, тим, котрі ходять до храму та ведуть християнське життя. Тому що так навчає нас Церква через свої правила, через святих, які самі пережили істинне пізнання Бога і записали це у свої твори для того, щоб ми пізнавали Бога і уникали певних помилок.
Святий Великомученик Георгій на іконах зображується зі списом в руці, котрим він коле змія, але якщо ми звернемо увагу, каже святитель Григорій Палама, на цю ікону, то побачимо, що спис він не зажав у руці, а тримає, як ніби на долоні. І Святитель пояснює, що сам він не зміг би побороти цього змія, але з допомогою Божою йому це вдалося.
Нам потрібно тільки стремитись направляти волю до добра, до світла, а якщо щось буде важко і нам не під силу, то це допоможе зробити Бог. От і святий Георгій направив волю проти ворога роду людського, а Господь йому допоміг. Так само Він допоможе і нам, якщо ми цього захочемо, захочемо направити свою волю в сторону спасіння, в сторону любові, в сторону Христа.
Священномученик Харлампій повчає нас твердості у вірі, яку він засвідчив своєю мученицькою кончиною. Його тіло обстругали залізними ножами, але він не зрікся Христа, тому що мав любов, як каже апостол, котра перевищує розум людський, любов Христову у своєму серці.
От до цього і ми стремитимемось. Стремитемимось до того, щоб поставити Христа на перше місце, і тоді усе буде на своїх місцях.
