15.8 C
Lutsk
Понеділок, 14 Липень, 2025
Публікації Творіння святих отців

Прп. Єфрем Сирін – про молитву, піст і справи милосердя

Преподобний Єфрем Сирін відзначає нерозривний зв’язок між чеснотами терпіння, слухняності і молитвою. Подвижник, який хоче здобути чесноту терпіння, повинен молитися, щоб Господь дав йому сили терпіти скорботи. А слухняність є спасенною лише тоді, коли супроводжується молитвою, а не ремствуванням. 

Молитва

Молитва маε зв’язок також і з іншими чеснотами, живлячи, зміцнюючи, освячуючи їх і допомагаючи подвижникові досягати досконалості. Преподобний Єфрем говорить, що необхідно здобувати чесноти через «постійне перебування в молитві».

Молитва, за преподобним Єфремом, — це, насамперед, бесіда душі з Богом. «Молитва досконалих, — пише він, — здіймаεться просто у небо. Ангели й Архангели захоплюються нею і підносять її до Престолу Святого й Найвеличнішого Владики всіх», і тоді буваε велика радість на Небесах.

“Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”

Преподобний Єфрем такими словами оспівуε молитву: «Молитва є матір грішних, тому що слізьми зцілюе іхні рани і робить здоровими, подібно лікарю». Вона «є збереженням цнотливості, навчанням серця, приборкуванням зарозумілості, очищенням від злопам’ятності, знищенням ненависті, виправленням нечестя. Молитва — міць тіла, благоденство дому, благоустрій міста, могутність царства, знак перемоги під час війни, міцність миру. Молитва — печать дівоцтва, вірність шлюбу, зброя подорожніх, охоронець відпочиваючих, благонадійність пильнуючих, врожай- ність землеробам, порятунок плаваючих. Молитва — заступниця засуджених, розрада ув’язнених, утіха скорботним, веселість тим, хто радіе, підбадьорення тим, які плачуть, вінець подружжям, поховання померлим. Молитва— бесіда з Богом, рівночесність із Ангелами, успішність у добрі, відраза від злого, виправлення грішних. Молитва — велика зброя, невичерпна скарбниця, ніколи не скінченне багатство, безбуремна пристань, основа тиші. Молитва є корінь, джерело й матір тисяч благ. Вона самого царства сильніша».

Молитва — міць тіла, благоденство дому, благоустрій міста, могутність царства, знак перемоги під час війни, міцність миру”,- Преподобний Єфрем Сирін

Молитву преподобний поділяє на спільну й приватну.

Спільна молитва, яка відбуваеться у храмі, має величезне значення. Преподобний пише: «Як дощ зрошуе насіння, так церковна служба зміцнюе душі в чеснотах». Особливо важлива і спасенна молитва для християнина, коли вона підноситься на літургіі, де вірні причащаються Плоті й Крові Христа Спасителя. Преподобний Єфрем закликає «не зневажати церковною службою під приводом якоЇ небудь справи» і шанувати «свята, святкуючи не пишно, але божественно, по-християнському: «у псалмах та славословленнях і піснеспівах духовних» (Еф. 5, 19.

Молитва, яка підноситься у храмі, особливо близька до Бога і спасенна для християн, бо у храмі Божому «зі скорботою і слізьми благає Церква про чад своїх», щоб Господь зберіг і врятував іх.

Приватна молитва, за преподобним Єфремом, повинна також бути уважною, щоб під час молитви не розвіюватися. Він говорить: «Коли станеш на молитву перед Богом, стій перед Ним із страхом і трепетом. Навкруги відсіки від серця свого помисли та піклування про все земне. У годину молитовну цілком будь небесним Ангелом і доклади старанність, щоб молитва твоя була свята, чиста, не скверна, щоб побачили її врата небесні, і, вітаючи її, Ангели й Архангели всі радо зустріли і принесли її до Святого й Найвеличнішого Престолу Пречистого Владики. Так, угодину молитовну припадай перед Богом завжди, як Херувим і Серафим».

І знову пише преподобний, що «молитися потрібно з віданням», тобто подвижник, коли став на молитву, «не повинен дозволяти блукати (бути) помислам, але повинен розуміти, хто він і перед Ким предстоїть, і з Ким розмовляе. І тоді молитва його наблизиться до Бога, душа дедалі більше процвітатиме у благодаті, а ворог буде бігти, як порох перед лицем вітру, гнаний ангелом Божим».

Молитва, за вченням преподобного, повинна розчинятися із смиренномудрістю і любов’ю, тому що хто молиться з любов’ю, слізьми, у смиренному й чистому серці, «той Самого Бога, як у дзеркалі, відбиває в розумі своему» . Якщо ж молитву не супроводжують ці чесноти, то це — тільки «личина молитви» . Преподобний Єфрем учить, що якщо подвижник ворогує на брата, то, перш ніж стати на молитву, він повинен примиритися з тим, кого засмутив, тому що Сам Господь гнівається на нього в особі засмученого. І «не приймає Господь молитви від того, хто має зло проти брата».

«Не приймає Господь молитви від того, хто має зло проти брата», – Преподобний Єфрем Сирін

Молитва повинна бути розумною і визначеною, тобто, звертаючись до Бога, подвижник повинен ясно усвідомлювати, про що він молиться, і що сподіваеться одержати. Преподобний говорить, що коли подвижник має намір про щось просити Бога, то перш ніж звернутися до Подателя всіх благ, він повинен розглянути своє прохання: чи чисте воно, і уважно розміркувати про причину, що спонукує його до прохання.

Але не завжди подвижник знєе, що спасенне, а що згубне в його проханнях. Тому святий Єфрем повчає ченця, говорячи: «Якщо просиш чогось у Бога, твердо стій у своєму проханні, відкриваючись перед Ним і кажучи: «Коли є, Владика, воля Твоя, щоби сталося це, то зроби і зроби успішним. А коли немає на це волі Твоєї не попусти здійснитися цьому, Боже мій! Не віддай мене на власну мою волю, бо знаєш нерозумність мою. Не віддай мене раді й нерозумності моїй але, як Сам відаеш, так і упаси мене з ласки Своєї!” Тому що «Господь — премудрий Роздавач. Він дивиться на користь того, хто просить, і тільки-но, побачить, що те, що випрошується ним шкідливе або, принаймні, некорисне йому, — <то й> не виконуε прохання і відмовляє в позірному благодіянні». Але Господь вислуховує кожну молитву; і той, чиє прохання не виконується, одержує від Нього настільки ж спасенний дар, як і той, чиє прохання буває виконане.

Якщо чернець молиться, прохаючи в Бога хоча й доброго чогось, то це зовсім не означаε, що він одразу одержить те, що просить, тому що «благий Податель дивиться і на прохання, і на час. Як плід, зірваний передчасно, може зашкодити, так і дарунок, невчасно даний, заподіє шкоду, а згодом він же <буває і> корисним. Якщо прохання невчасне, то Податель бариться виконати його».

Дотримуючись апостольського напучення безперестану молитися (див. 1Фес. 5, 17), преподобний Єфрем говорить про молитву часту й невідступну. Слабка людська природа без особливого покрову благодаті Божої не може утриматися від падінь. Звідси й виникає постійна потреба в молитві до Бога, у проханні в Нього допомоги й заступництва. «Безперестану повинні ми,— говорить преподобний,— молитися Господеві про те, щоб нам стати вище підступів демонських» і перемогти ворога. «Будемо пильнувати, будемо старанні у святих молитвах, щоб удень воскресіння з мудрими дівами зустріти Нареченого».

Чернеча молитва

Про чернечу молитву преподобний Єфрем пише в «Повчаня до подвижників»: «Піснеслів’я у ченця нехай не замовкає, тому що Серафими славословлять невмовкаючи. У вустах твоїх, чернець, нехай буде духовна пісня, яка полегшить тягар спокус, що спіткають <тебе>. Не припиняй молитися: коли можеш, — відкрито, а коли не можеш, — молися розумом. Не чекай неділі або свята, не шукай місця, але, як сказав пророк Давид, молися «на всіх місцях царювання Його» (Пс. 102, 22). Тому чи в церкві ти, чи у своєму будинку, чи в полі, чи пасеш овець, чи займаєшся будівлею, чи буваєш на бенкеті, не залишай молитви; і коли можна, схили коліна, а коли неможливо, молися розумом і ввечері, і вранці, й опівдні; тому що не знаєш, коли прийдуть по душу твою».

Якщо «молитва передуватиме справі, і, ставши з ложа, перші свої рухи присвятиш молитві, то гріх не матиме доступу до душі»,- Преподобний Єфрем Сирін

.Отже, молитва є основою духовного життя християнина. За її допомогою людина входить у спілкування з Богом і відкриває перед Ним своє серце, молячись про прощення своїх гріхів зі сподіванням на милосердя Боже.

Піст

Подвижник усе своє життя проводить у молитві. Але однієϊ молитви виявляється замало, щоб перемогти ворога. Преподобний Єфрем говорить, що потрібний ще й піст, «тому що без посту й молитви ніхто не може перемогти лукавого». Таким чином, ці дві чесноти з’єднані воєдино. За допомогою посту й молитви подвижник робиться рідним своєму Ангелу-хоронителеві, йому радіють і Господь наш Іісус Христос, і Ангели, і пророки, і апостоли, і мученики, і всі святі.

Без посту й молитви ніхто не може перемогти лукавого”, – Преподобний Єфрем Сирін

Преподобний Єфрем закликаε усіх бути ревними в пості, щоб разом з пісниками та благословенними праведниками зійти на Небо й «бути причасником на вечері блаженств».Преподобний пише: «Піст є справа доброчесна й богоугодна. Піст — колісниця, яка підносить на небо. Піст народжує пророків, умудряє законодавців. Піст — добра охорона для душі, надійний служитель тілу. Піст — зброя хоробрим, училище подвижників. Піст відвертає спокуси, помазуε на подвиг благочестя; він супутник трезвіння, причина цнотливості. Піст —мужність у брані. Піст угашав силу вогненну. Піст загороджував вуста левам. Піст підносить молитву до неба. Піст — матір здоров’я. Піст — наставник юності, окраса старців, добрий супутник мандрівників. Утих, які постують, тіло чесне й душа дорогоцінна. Піст упокоів Лазаря в надрах Авраамових. Тому «злюбимо його й ми, — умовляє преподобний, — щоб і нас прийняло лоно Авраамове. Будемо уникати розкошів і супроводжуваного гучним сміхом пияцтва — ціеї матері блуду. Пияцтво не приймає Господа. Пияцтво віддаляє від нас Духа Святого. Піст — благоустрій міста, благочинність торговища. Піст — мир в оселях. Піст — піклувальник і охоронець дівоцтва. Піст — шлях до покаяння. Піст — причина сліз. Піст не любить світу (світського), ні того, що у світі. Тому не будемо сумувати, коли постимо, тому що Ангели в кожній церкві записують тих, які постують. Піст не допускає злопам’ятності. Аті, що збирають у пам’яті свої прикрості, і скоєне проти них зло, хоча, з виду, моляться й постують, подібні до людей, які почерпають воду й вливають її урозбиту діжку. Піст — це меч, що ніколи не притуплюеться» .

Проте не всякий піст, говорить святий Єфрем, угодний Богові. Так, «надмірно простягнутий» піст негожий, тому що він робить подвижника неспроможним і нездатним до діяльності. Також, якщо «хтось, постуючи, ненавидить брата свого, той перед Богом такий саме як і той, що віддається обжерливості, тому що він сповнений неправди й ненависті, і втратив любов нашого Господа. Хто постує і гнівається, і має у серці своєму ворожнечу, той ненавидить Бога, і спасіння далеке від нього». Хто в серці мае «облудність, ненависть та осуд, той нехай очистить спочатку душу свою, і тоді вже приходить і постує, і молиться», тому що подвижник має бути в мирі з усіма і зробитися «досконалим у любові й сподіванні віри».

Милосердя

Піст, як і молитва, є засобом лікування не тільки душевних, а й тілесних недуг і хвороб. Піст надає розумові тверезість, молитва ж є зброею розуму, яким він відганяе від себе невидимих ворогів. Піст упокорюе душу, звільняючи її від жорстокості й пихатості, а молитва того, хто постує, одержує особливу силу, тому що приноситься із самої глибини серця. Але і піст і молитва спасенні тільки тоді, коли вони поеднані з іншими чеснотами, зокрема, зі справами милосердя.

“Прекрасні молитва й піст, але іх зміцнюе милостиня”,- Преподобний Єфрем Сирін

«Прекрасні молитва й піст,— говорить преподобний,— але іх зміцнюе милостиня». Тому «блаженний, хто переломлюе хліб свій і дає його жебракам, — за нього радіє Христос і віддячуе йому Царством Небесним. Блаженний, хто одягає нагих, — він вбраний буде у ризу Царства і звеселиться у свій час у світлому чертозі».

За матеріалами книги: Вчення преподобного Сфрема Сиріна про чесноти (за аскетичними творами).

Священник Ростислав Ярема

Читайте також: Прп. Єфрем Сирін – про чесноти

Вас може зацікавити

Проповідь у день Усікновіння глави Іоанна Предтечі

Редактор Головний

Інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія про пастирське служіння, сучасну Церкву та нашу історію. ВІДЕО

Редактор Головний

Поради Оптинських старців щодо правильного здійснення молитви

Редактор Головний