Христос Рождається!
Щиросердечно вітаю всіх з різдвяними святами, будьте всі здорові!
Сьогодні, в першу неділю після Різдва Господнього, ми згадуємо людей, близьких плоті Спасителю, Його сім’ю: Іосифа Обручника, Давида царя – із роду якого вийшли прародителі Спасителя по лінії Божої Матері; та Якова, Його двоюрідного брата, який був першим єпископом Єрусалиму.
Кожний з нас називає Різдво сімейним святом, тому що ми відзначаємо його в колі рідних людей. Воно несе в собі велику радість, яка овіяна Божественною тишею, внутрішнім миром та спокоєм. Сенс цього сімейного торжества розкривається сьогоднішнім днем. Ми вшановуємо пам’ять людей, близьких по плоті Христу Спасителю – пам’ять його земної сім’ї. І не дивно, що саме сьогодні читається євангеліє від Матфея (Мф.2:13-23) про злодіяння Ірода, який розгнівався на волхвів за те, що вони по повелінню Божому не вернулись до Єрусалиму і не розповіли йому, де знаходиться Богонемовля, і який вирішив повбивати всіх Вифлеємських немовлят менше двох років.
Коли звістка про ридання вифлеємських матерів дійшла до сім’ї Богонемовляти, Ангел Господній у сні сказав Іосифові Обручникові тікати у Єгипет. Це були тяжкі дні випробувань – не для Младенця, а для його Матері та Іосифа Обручника, для його сім’ї.
Дні великих чудес, народження Месії, спів ангелів, поклін пастухів та волхвів, примирення неба з землею, великої радості – змінюються на дні тривоги, скорботи, смертельної небезпеки, і ангел каже, що треба бігти. Потрібно було пройти пустинні землі, які відділяли Палестину від Єрусалиму.
Саме церковна іконографія нам передає всю важкість цієї втечі: Пресвята Діва з новонародженим Немовлям на ослі та старенький Іосиф Обручник пішком біля них їдуть через всю пустелю, без води, можливо, без їжі, а головне – без охорони, яка б оберігала їх не тільки від воїнів Ірода, а й від диких звірів. Ми можемо тільки уявити собі, якими скорботними були перші дні після Народження Спасителя. Але цю скорботу, біль, тривогу перенесла сім’я. І саме ця сім’я зберегла Богомладенця для спасіння всього людства.
Сьогодні Церква нашу увагу звертає на християнські сім’ї. Бо саме сім’я призвана розділяти скорботи та радості кожного її члена. Ще в раю був започаткований вічний інститут спільного життя – сім’я. Усе в історії людства змінювалось, місця одних імперій змінювали інші, політичні системи розбивалися в прах, кордони землі кроїлися кожного тисячоліття, тільки сім’я зберігалась як Божа установа, де розкривається любов людей один до одного, де можна протягом цілого життя служити один одному.
Всяке руйнування сім’ї є гріх, бо саме на таїнстві шлюбу звучать слова, що Бог з’єднав – хай людина не розлучає.
Сьогодні ми молимось за наші сім’ї, щоб Господь беріг їх як береже святу Церкву. Хай Предвічний Бог молитвами Пресвятої Богородиці, Іосифа Обручника, царя Давида та Якова – брата Господнього, посилає сім’ям любов, смирення один до одного, терпіння та найперше спасіння. Амінь.
священник Роман Гелета,
настоятель Свято-Миколаївського храму с. Жидичин (Ківерцівське благочиння)