В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дорогі браття та сестри! Розпочинаються підготовчі неділі до Великого Посту. Нашій увазі пропонується притча про митаря і фарисея. Хоча, як припускають деякі екзегети, це могла бути цілком правдива історія, коли Іісус Христос, будучи в храмі, спостерігав за молитвою тих, хто приходить.
Фарисей – це синонім лицемірства, гордої, пихатої, лукавої, двоєдушної людини. Фарисеї були тими, хто видавалися праведниками і, що найстрашніше, вони і самі в це вірили, роблячи молитву та постячись напоказ. У своєму молитовному зверненні фарисей здається ніби нічого не просить, але насправді він вкладає прохання у сенс молитви. Він каже Богу, який він сам хороший, щоб Бог звернув на це увагу та виконав усі мрії і бажання фарисея, адже він не такий грішник, як ось цей митар. Не забув фарисей у своїй молитві і про осуд. Адже він співставив свою праведність з грішним життям митаря. Цим самим проложив прірву між молитвою своєю та митаря.
Митар, усвідомлюючи свою грішність, б’є себе в груди, показуючи сердечну скорботу, зі словами: «Боже! Будь милостивий до мене грішного» (Лк. 18:13). Митар, усвідомлюючи свою духовну убогість, просить у Джерела всякого вдосконалення – Бога, милості. Завершуючи притчу, ми читаємо слова, що митар пішов до дому оправданий більше. Це може наштовхнути нас на думку, що молитва фарисея також була почута, тільки він пішов у іншій мірі оправданості перед Богом, ніж митар. Але свят. Іоанн Златоуст каже: «Фарисей вийшов із храму, втративши праведність, а митар вийшов, стяжавши праведність».
Нам християнам, не слід недооцінювати згубної та різноманітної сили лицемірства. Воно може мати різні форми. Хтось може молитись лицемірно, як фарисей, а хтось може каятись наче митар, але це робити лицемірно, з думкою, що він не такий як інші, черстві, лицемірні, які не каються, а я набагато кращий за них бо каюсь. Нам слід боятись закваски фарисейської, лицемірної, про яку нас застерігав Христос. Адже ми можемо бути супер релігійними людьми, бути на вигляд дуже побожними та благочестивими, але якщо при цьому ми не маємо любові до ближніх та справжнього смирення, то це все вищеперераховане буде лицемірством перед Богом.
Будемо вчитись уникати закваски лицемірства, шукати слави не людської, а Божої, а в цьому нам особливо допоможе молитва преп. Єфрема Сиріна, в якій є такі слова: «Господи царю, дай мені бачити мої гріхи і не осуджувати брата мого». Амінь.
свящ. Олександр Пінчук,
клірик кафедрального собору
Всіх Святих землі Волинської
м. Луцьк
