Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Церква пропонує нашій увазі одну із найзворушливіших євангельських притч – притчу про блудного сина (Лк. 15:11-32). Ця історія глибоко торкається серця кожного православного християнина, бо вона стосується в певній мірі кожного із нас. Ми всі, подібно до блудного сина, інколи віддаляємося від Бога, шукаючи власного шляху, але милосердний Господь завжди чекає на наше повернення.
У притчі ми бачимо молодшого сина, який попросив у батька свою частину спадку і пішов у далекі краї. Там він витратив усе своє майно на гріховне, розпустне та безтурботне життя. «І пішов, і пристав до одного з мешканців тієї країни, а той послав його на поля свої пасти свиней» (Лк. 15:15).
Для ізраїльтянина пасти свиней було найбільшим приниженням, адже свині вважалися нечистими тваринами. Він навіть бажав їжу, яку їли свині, настільки він був голодний, але ніхто не давав йому. Це є символом духовного голоду, який настає коли людина віддаляється своїми гріхами від Бога.
Але в найважчий момент духовного життя він «опам’ятався» і вирішив повернутися до батька: «Встану і піду до батька мого, та й скажу йому: Отче, згрішив я проти неба і перед тобою, і вже недостойний зватися сином твоїм» (Лк. 15:18-19). Це важливий момент покаяння, який показує, що справжнє навернення починається з усвідомлення свого гріха. Істинне покаяння – це повне переосмислення своїх гріховних вчинків та рішуче ствердження у думці про повну зміну свого життя. Цього Господь і чекає від нас – нашого бажання очиститись від гріха та змінити своє життя.
Саме ця євангельська притча відкриває нам глибину Божого милосердя. Коли батько побачив сина здалеку, він вибіг йому назустріч, обійняв і поцілував. «Коли ж він іще був далеко, побачив його батько, і змилосердився, і побіг, кинувся йому на шию, і цілував його» (Лк. 15:20). Це зображення Божої любові до кожного з нас. Бог не просто чекає, щоб ми повернулися – Він виходить нам назустріч, Він біжить на шляху до нас через наше покаяння.
Старший син, навпаки, не радів поверненню брата. Він обурився і сказав батькові: «Ото, стільки років я служу тобі, і ніколи заповіді твоєї не порушив, і ти мені й козеняти не дав, щоб з друзями своїми повеселитися» (Лк. 15:29). Ці рядки Cвященного Писання нагадують усім нам про небезпеку духовної гордості, коли людина вважає себе праведною і не бажає прощати інших.
Господь говорить нам через цю притчу, що покаяння відкриває двері до Божого Царства. В книзі пророка Ісаї сказано: «Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов пурпур, були червоні, стануть, як вовна» (Іс. 1:18). Блудний син отримав не лише прощення, але й відновлення у синівстві: батько дав йому найкращий одяг, перстень і наказав заколоти годоване теля. Це образ того, що Бог не просто прощає, а повертає нам справжню радість життя з Ним, життя у святому Дусі та з Богом.
Тому, дорогі брати і сестри, ця притча вчить нас не лише про необхідність покаяння, а й показує безмежність Божої любові. Ми з вами, православні християни, повинні наслідувати приклад Отця Небесного: прощати тих, хто кається, і не тримати образ ні на кого. Бо, як каже апостол Павло: «Будьте один до одного ласкаві, милосердні, прощайте один одному, як і Бог у Христі вам простив» (Еф. 4:32).
Нехай ця Неділя про блудного сина стане для нас нагадуванням про Божу любов і прощення. Не біймося повертатися до Господа, бо Він завжди чекає на нас з відкритими обіймами. Амінь.
прот. Іоанн Сургент,
настоятель Свято-Воскресенському храмі Луцька
(Луцький кафедральний округ)
