«Родовід Іісуса Христа, Сина Давида, Сина Авраама…» (Мф.1.1)
Дорогі браття і сестри! Перед Різдвом Христовим свята Церква згадує всіх праотців Христових по плоті, які протягом цілого Старозавітного часу зберігали у чистоті віру в Єдиного Правдивого Бога.
З того часу, коли прародичі всього людства згрішили в Раю, сумні наслідки цього гріха перейшли на всіх їх нащадків. Якщо би Адам і Єва не згрішили, то вони і їхні потомки не вмирали б, всі осягнули б Небо без смерті. Однак, Бог показав Свою безмежну любов до нас. Якщо покарав перших людей, то змилосердився над людством, потішив нас і обіцяв послати Спасителя, Який спасе нас від вічної кари. Як Бог обіцяв, так і сталося. Через чотири тисячі років після створення людини Син Божий зійшов з Неба, взяв Собі людське тіло від Пречистої Діви Марії і «стався чоловіком». Протягом усього цього часу люди з нетерпінням зверталися до Бога: «Відчини нам Небо».
Ми знаємо, що усе життя Старозавітних праведників можна назвати словом «Очікування». Святитель Феофан Затворник наводить такий приклад:
“Уявіть собі, що у глибокій темниці сидять ув’язнені. Там немає ні світла, ні радості, ні надії на краще життя у глибокому підземеллі. Аж ось раптом хтось доносить вістку, що їхній цар іде з військом їм на допомогу, що він вже на кордоні їхнього ворога і скоро викличе його на вирішальну битву. Уявімо, якою радістю наповнені їхні серця. І навіть сире і темне підземелля для них не таке вже темне і страшне. Усі вони чекають, коли їх цар прийде і визволить їх із страшного ув’язнення.
Подібним очікуванням жили Старозавітні праведники. Людина після гріхопадіння була під владою злого духа. Старозавітні праведники могли робити одне – сумлінно виконувати заповіді Божі, що їм були передані від попередніх поколінь. Подібний стан очікування ми, сучасні християни, відчуваємо у сьогоднішній день, стоячи у храмі Божому. Ми всі в очікуванні великої події – народження Спасителя Іісуса Христа.
Свята Церква підготовляє нас до цієї події читанням родоводу Іісуса Христа. На перший погляд це читання здається сумним і незрозумілим. Але коли вникнути глибше, то можна зрозуміти, що Свята Церква бажає пояснити, що Іісус Христос насправді став людиною, став родичем для кожного з нас, бо Його родовід розпочинається від Адама (Лк.3, 23-38). І це є дуже важливо, бо Господь Бог є для нас, з одного боку, безмежним, недосяжним і всемогутнім. Язичники на початку християнства легко вірили у Бога, Який є далеко на небі, всім управляє і все може. Але їм було дуже важко вірити у Бога, Який поруч, біля них. Тому практично усе перше тисячоліття Свята Церква намагалася наблизити людину до Бога, вкласти у людську свідомість глибоку істину – Іісус Христос став Людиною заради нашого спасіння.
Святий євангеліст Матфій розпочинає родовід Христа з Давида, бо він пише Євангеліє, найперше, до євреїв і хоче їх переконати у тому, що Він є правдивий Месія, Спаситель. Бо у євреїв було переконання, що Месія прийде з Давидового роду. Крім цього, вони надавали велике значення родоводу кожної людини, з якого кореня людина походить. Коли походила з роду, що прославився, то усі євреї мали до неї пошану, а якщо рід чимось себе зганьбив, то ця зневага падала на всіх членів роду і їм було важко жити серед своїх земляків, одноплеменників. Тому члени зневажених родин дуже часто емігрували до інших країв.
Та й ми можемо також пригадати, що у минулі часи, а подекуди і сьогодні, в нас, в Україні, надавали і надають велике значення, з якого роду людина та її предки.
Отже, родовід Іісуса Христа читають у Неділю перед Різдвом Христовим для того, щоб показати кожній людині, що Іісус Христос є родичем для кожного з нас і походить зі славетного роду царя Давида.
Але серед тих, про яких читаємо у родоводі Іісуса Христа, є імена не тільки добрих і праведних людей, але імена і тих, що «не ходили Божими стежками». Невже у Христа така погана спадковість? Так, людям притаманно впадати в гріх і звертати з «Божих стежок».
Але Іісус Христос прийшов і перемінив усі гріхи та помилки Своїх попередників на святість і дорогу до спасіння. Це також наука для кожного з нас. Якою б не була наша генетична спадковість, які б не були наші предки, ми здатні перемінити себе . Кожен з нас має сили і можливості з Божою допомогою змінити себе, свою долю і йти «Божими стежками». Особливо великі і дивні переміни відбуваються, коли в душі народжується і оселяється Христос. Як часто ми читаємо в житії святих, що в родині язичників або грішників народився святий, який від раннього дитинства носив Христа у своєму серці. Таких людей вибирав Сам Бог для здійснення ними певної місії, служіння. Іісус Христос в нашому серці має народжуватися щороку, а найкраще – ніколи Його не покидати.
Але для того, щоб Христос народився у нашому серці, потрібно приготувати там Йому місце. Тому іншим словом, яким можна охарактеризувати сьогоднішній день, можна назвати словом «Приготування», особливо для нас, новозавітних християн. Коли ми очікуємо дорогого гостя, то довго і ретельно готуємося до його приходу, а чим поважніший гість, тим більші та ретельніші наші приготування. А тут ми очікуємо на прихід найважливішого, найвищого Царя понад царями – Іісуса Христа.
Тому з чистим християнським серцем зустрічаймо день народження нашого Спасителя і маймо надію, що Він вислухає наші молитви, надихне нас до справжнього побожного християнського життя, духовного та душевного миру, злагоди у вчинках і добрих справ для слави Божої і спасіння душ наших. Амінь.
Протоієрей Олександр Кратюк,
настоятель Свято–Іоанно–Богословського храму с.Борохів (Ківерцівське благочиння)
