Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
У недільний день, перед святом Трійці, ми прославляємо тих, хто викрив Аріанську єресь і навчив нас православно сповідувати Отця і Сина, і Святого Духа, Трійцю єдиносущну і нероздільну.
Аріанство зародилося так само, як і усі інші єресі. Гордий розум говорить: «Я не можу цього зрозуміти – а, відповідно, цього і не може бути». І Арій почав навчати, що справжній, істиний Бог – лише Бог Отець, а Син, лише подібний Йому. Це вчення було максимально зрозуміле, а тому швидко знайшло багатьох прихильників, які стали на бік аріанства.
Передбачивши це, святий апостол Павло, сказав пастирям Церкви: «Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров’ю набув Він. Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою» (Діян.20.28-30).
Церковна історія розповідає нам, що Арій, який прийшов з Лівії, був возведений у сан диякона святим Петром Олександрійським. І вже тоді Арій почав проповідувати хулу на Духа Святого. Він говорив, що Святий Дух є тварним, створений із небуття, і є недостойним визнаватися Богом.
Одного разу, коли Арій вкотре говорив хулу, святий Петро побачив на жертвеннику самого Христа у вигляді немовляти, що лежало в роздертому одязі. І сам Господь у такому видінні сказав, що Арій роздирає цей одяг, через свої проповіді. Після цього він був відлучений від сану священства.
За наказом Костянтина Великого був скликаний Перший Вселенський собор, де 318 великих святих отців звідусіль брали у ньому участь. Серед таких вчителів Церкви були: святий Миколай Мир Лікійський, святий Спиридон Триміфунтський, святий Афанасій Олександрійський і велика кількість інших, нині прославлених святих. На цьому соборі святі отці відстоювали не власні думки, а дуже пильно вивчивши Святе Писання, дійшли однієї думки, враховуючи те, що у Писанні багато разів прямо говориться про Єдиносущність Бога Отця, і Бога Сина.
От і сьогодні, дорогі брати і сестри, ми чуємо слова Святого Євангеліє, де читали слова молитви Сина до Отця. Можна подумати, що той хто молиться, нижчий по достоїнству від того, до кого моляться. Але тут можна згадати слова Іісуса перед воскресінням Лазаря: «Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене» (Ін. 11. 41-42), тобто ми бачимо, що в прославленні Сина, є умова і прославлення Бога Отця. І, вивчаючи Євангеліє, таких моментів можна знайти дуже багато.
Таким чином, Слово Боже – Син Божий – сповідується святими отцями як рівний Богу Отцю, Єдиносущний. І задля того, щоб попередити майбутні покоління від подібних, хульних повчань, було створено і ухвалено усім нам відомий Символ Віри, до слів «і в Духа Святого», так як закінчення доповнив уже Другий Вселенський Собор. Також, на Першому Соборі встановили, як і коли варто святкувати Пасху, створено 20 правил церковного чиноположення.
Хтось вважає, що згадування подій церковних соборів – це лише данина історії, проте ми, православні християни знаємо, що кожне рішення, слово і навіть літера, які були ухвалені і прийняті, мають надзвичайне місце у справі нашого вірування, у справі нашого спасіння.
Будемо ж у сьогоднішній Воскресний день, день пам’яті отців Першого Вселенського собору, молитися «святі триста вісімнадцять богоносні отці, моліть Бога за нас грішних», щоб стійко триматися віри православної, Церкви Христової, і не ухилитися ні в яку єресь. Амінь.
свящ. Павло Боровик,
клірик Свято-Покровського храму м.Луцьк
(Луцький центральний благочинний округ)
