Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Минають Різдвяні свята. Усі ми з Вами по-особливому прожили цей період – прожили радісно, прожили молитовно і прославили Богонемовля своїми колядками! Нам добре відомо, заради чого Син Людський прийняв на себе людську плоть і народився в печері. Звісно, що заради нашого спасіння.
Господь приймає Обрізання – старозавітній обряд, і приймає Хрещення від Предтечі Іоанна. Іоанн Хреститель вийшов на проповідь зі словами: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне” (Мф.3,2). Він хрестив у воді в покаянні і говорив про Того, Хто йде за ним, Хто сильніший за нього, Хто буде хрестити Духом Святим (Мф.3,11). Наш Спаситель Ісус Христос починає свою проповідь до народу такими ж словами: “Покайтесь, бо наблизились Царство Небесне” (Мф.4,15-17). Ці слова, які були сказані в далекому минулому, є актуальними сьогодні і є живим закликом до покаяння.
У наші дні, коли в світі панує хаос, безладдя, брехня, бажане гріховне видається за правду – дуже потрібним, як і в усі час, є слово про покаяння. Дуже часто Свята Церква повторює нам покаянні слова, котрими нагадує людині про її падіння, про її гріховність і немочі, щоб вона просила милосердного Бога про помилування. Що ж таке покаяння?
Покаяння – це величний дар Божої любові для грішних людей, це час очищення людських душ, коли ми скидаємо гріховний тягар у ніг Спасителя і просимо в Бога сили і благословіння розпочати нове життя. Щире покаяння пробуджує в людині бажання бути з Богом, відчувати Його безмежну любов до нас грішних і Його дивний Божий промисел у кожній миті свого життя. Як рослина прагне до сонця, як спрага тварину змушує шукати з водою джерело – так і людина прагне до Свого Творця.
Прикладом щирого покаяння є Святий апостол Петро, котрий до кінця свого життя оплакував гріх відречення від Христа. За переданням, він кожну ніч прокидався зі співом півнів та гірко плакав.
Ми всі знаємо приклад покаяння преподобної Марії Єгипетської, яка в пустелі оплакувала свої гріхи молодості і більше до них ніколи не поверталася. Святитель Ігнатій Брянчанінов говорить: “Коли людина кається, благодать Божа осіняє її, руйнує в ній царство гріха і відтворює Царство Боже”.
Тому ми не повинні відкладати своє покаяння на завтра, а спішити приступити до цього Таїнства і очистити свої душі. Сам Христос навчає нас, розповідаючи притчу про дерева: “коли вони вже розпускаються, то, бачивши це, знаєте самі, що вже близько літо (Лк.21,31), близько Царство Боже (Лк.21,31)”.
Люди, які прагнуть покаяння та хочуть жити благочестиво по правді, спасти душу свою, мають знати, що для цього треба чимало зусиль та терпіння. Часто такі люди бувають гонимими. Гонимі за те, що не шукають слави для себе, за те що ідуть за Божою правдою, а не за обіцянками “сильних світу цього”, за те, що моляться так, як гласять Божі закони, а не так, як диктують політики…
Тому нам всім треба укріплятися вірою і любов’ю, пам’ятаючи, що той, хто перетерпить до кінця, той спасеться (Мф.10,22; 24,13; Мк.13,13). Не спокушаймося на різні обіцянки, не слухаймо лжепроповідників, а тримаймося Святої Матері Церкви і Віри православної!
І поки двері церковні не закриті, то ходімо і молімось, каймось, бо підходить такий час, коли в церкві буде “мерзота запустіння”, про яку говорив і пророкував пророк Даниїл, “яка буде на святому місці” (Дан.9,27; 11,31; 12,11; Мф.24,15; Мк.13,14).
То поки ще є благодатний час для спасіння, не марнуймо його, бо він минає і назад не повернеться. Спішімо на службу Божу, спішімо до покаяння і розкажімо Небесному Отцю про свою біль і немочі та попросімо у Нього прощення! Господь з високого неба подивиться на нас грішних, як на дітей Своїх, подасть милість свою всім, хто Його знає і призиває собі на допомогу. Амінь.
Свящ. Володимир Тихонюк,
настоятель Свято-Іллінського храму с. Клепачів
(Ківерцівське благочиння)
