-4.3 C
Lutsk
Субота, 15 Лютий, 2025
Всі новини Проповіді Публікації

Проповідь у неділю 25-у після П’ятидесятниці

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

«Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і іржа точать, і де злодії підкопують і крадуть, а збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не точать, і де злодії не підкопують і не крадуть, бо, де скарб ваш, там буде і серце ваше» (Мф.6, 19-21).

Такі слова Христові, дорогі браття і сестри, звернені до нас кожного дня. Але, на жаль, ми глухі і сліпі духовно, і не хочемо чути і бачити цих слів. Дуже часто ми уподібнюємось до багатого юнака із сьогодішнього Воскресного Євангельського читання, який почав сумувати через те, що йому потрібно розпрощатися зі своїм багатством.

На жаль, ми з вами, шукаємо земних скарбів, наші серця повністю погрузли у багно світу цього, у суєту, ми всіма силами прив’язуємось до землі. Бажаємо збагачуватись і збагачуватись всім тлінним і тимчасовим, а вічність і небо в нас, на жаль, на другому плані.

Ми навіть не уявляємо собі, якими є скарби духовні і наскільки щасливою є та людина, яка володіє ними. А все це через те, що ми втратили Любов і постійно думаємо тільки про себе і своє, а всіх інших ставимо на другий план. Але якщо ми хочемо бути Христовими, якщо ми хочемо духовно збагатитись, то повинні думати перш за все не про себе, а про ближнього.

Один християнин молив Господа показати йому пекло. Господь відповів на молитву свого раба. Цей християнин у видінні побачив велику кімнату, в якій стоять розкішно сервіровані столи з різноманітними стравами. За столами сидять люди. У них сумні погляди, вони голодні. Виявляється, що руки в них не згинаються в ліктях, і вони не можуть піднести їжу до свого рота. Християнин зрозумів, що це був образ пекла. У молитві він попросив Господа вказати йому, як потрапити в рай.

Аж ось у видінні він попадає в те ж саме приміщення. Так само сидять люди. І руки у них також не згинаються в ліктях, але їхні обличчя радісні та щасливі. Християнин здивувався. Він став придивлятися і зрозумів, у чому справа. Коли ці люди переконалися, що своїми руками не зможуть піднести їжу собі до рота, вони почали підносити її один одному. І тому, хто більше турбувався про іншого, сусіди спішили віддячити тим самим. Через це всі люди були радісні. Для них тут був рай. Амінь.

свящ. Андрій Вознюк,

клірик кафедрального собору 

Всіх Святих землі Волинської м. Луцьк.

Вас може зацікавити

Звернення Високопреосвященнішого Нафанаїла, архієпископа Волинського і Луцького

Редактор Головний

У четверту неділю Великого посту Архіпастир очолив Божественну літургію в храмі Волинської духовної семінарії

Редактор Головний

Чому запізнення на проскомідію є неприпустимим

Редактор Головний