В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Ось ми, дорогі браття і сестри, вступили в період Різдвяного посту. Святе Євангеліє 23 неділі по П’ятидесятниці було встановлене Церквою саме в цей період, тому що наповнене вченням, пов’язаним з нашим духовним ростом на шляху до свята Різдва Христового.
Слід згадати слова митрополита Антонія Сурожського: «В ці дні посту, які приведуть нас до торжества Втілення Господнього, Церква словами Самого Христа, суворо і ясно нас застерігає. В сьогоднішній притчі про безумного багача Христос говорить про переповнені амбари матеріальних благ; але ми всі багаті по-різному, і не обов’язково в першу чергу матеріально. Як ми твердо покладаємось на взаємовідносини наші з Богом, яку надійну опору знаходимо в Євангельських словах, словах Самого Христа, вченні Апостолів, нашій Православній вірі! І чим довше ми живемо, тим більше накопичуємо думок, знань, і серця наші стають багатшими і багатшими почуття у відповідь на красу Божого слова. Але спасає нас не це; спасає нас Сила Божа, Благодать Божа, яка поступово вчить нас і може очистити і преобразити нас. Хоча Бог посилає нам свою благодать безмірно, ми можемо прийняти Дари Божі лише в дуже малій мірі. Ми майже не можемо розпахнути їй своє серце; в нас не вистачає сміливості йти тим шляхом, який самі вибрали, тому що він так прекрасний і животворчий».
Притча, яка сьогодні згадується в Євангелії, нам розповідає про чоловіка, який розбагатів. Він зібрав дуже великий врожай зі свого поля, якого би вистачило до кінця життя. Міркуючи, що робити далі, вирішив розібрати старі засіки, збудувати нові просторніші та скласти туди весь урожай. І сказав душі своїй: «Багато маєш добра на багато років, відпочивай, їж, пий, веселись». А Господь сказав йому: «Безумцю! В цю ніч душу твою візьмуть від тебе. Кому ж буде те, що ти заготовив? Отак-то, хто збирає багатство собі, а не в Бога багатіє» (Луки, 12, 19-21).
В Святому Письмі багатство і бідність не є ціллю, а засобом до наближення чи віддалення від Бога і ближніх. Притча не називає цього чоловіка, тому що жадібним, невдячним і немилосердним багачем може стати будь-хто. Саме по собі багатство не є злом, тому що воно приходить від Бога. Однак способи його використання можуть бути як добрими, так і поганими. Євангеліє говорить нам, що зненацька Бог зробив багачу подарунок – надзвичайний врожай, щоб побачити, як він його використає. Неочікуваний врожай не тільки збагатив і так багату людину, але навіть скомпрометував її.
Це сталося тому, що духовне відношення до неочікуваного матеріального дару стало пристрастю, яка змінила спосіб мислення і зробила цього чоловіка нерозумним через жадібність душі і прив’язаність до матеріальних благ. Замість того, щоб дякувати Богові і допомагати ближнім, які потребують допомоги, жадібний багач забуває про Бога і оточуючих. Він думає лише про себе і стає духовно одиноким, говорить лише сам з собою, так як і думає тільки про себе. Єдиною турботою його душі є підкорення тілу, яке їсть, п’є і веселиться, забуваючи про Бога і ближніх. Душа багача почала хоронити себе в матеріальних речах. Саме тому Бог і називає його безумним і говорить: «В цю ніч душу твою візьмуть від тебе» (Луки, 12,20).
Ми бачимо тут смерть душі і падіння жадібного і пристрасного багача. Під тими, хто візьме його душу, розуміються біси, які вже заволоділи цією людиною, шляхом його пристрастей, жадібності і тілесної втіхи. Євангеліє показує нам, що існує і інша форма збагачення. Мається на увазі збагачення душі Дарами Святого Духа, які стають доброчинностями душі: «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність» (Гала, 5, 22).
Ці багатства, чи духовні скарби, примножуються в безсмертній людській душі, а фізична смерть тіла не може умертвити їх.Відповідно, сьогоднішнє Євангеліє є для нас світлий приклад використання багатства як Дару Божого, який потрібно ділити з бідними.Апостол Павло у своєму посланні до коринфян говорить: «Все мені можна, та не все на користь. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно».
Ми, християни, можемо користуватися наукою, медициною, технологіями, фінансами і т.д., але не ставити себе в залежність від цього. Ми повинні володіти речами, а не речі нами. Речі для людини, а не людина для речей.Були і є люди, які розуміли, що цінність життя не вимірюється багатством і досягнутими успіхами, а тим, наскільки в своєму житті людина наблизилась до Бога, скільки вона зробила добра по відношенню до інших, чи зуміла вона виконати заповідь Божу про любов до Бога і людей – цю двоєдину заповідь, на якій, по слову Христа, базуються всі пророки і весь закон.Церква завжди закликала багатих людей бути милосердними.
Наприклад, в Візантії в страсний тиждень імператор відвідував хворих, обездолених людей і давав кошти Церкві для справ милосердя. Київський князь святий Володимир Великий, побудувавши Десятинну церкву, давав десяту частину свого доходу на утримання цієї церкви та на справи милосердя.Стараємося, дорогі браття і сестри, згідно заклику Господа нашого Ісуса Христа: «Будьте милосердні, як і Отець Ваш милосердний є» (Луки 6,36).
благочинний кафедрального округу м. Луцьк
прот. Вадим Лебедь
