Во ім’я отця і Сина і Святого Духа. Амінь!
Народження в світ людини – це велике чудо Господнє. Коли народжується будь-яка людина, вона вже має своє важливе місце та вплив в нашій земній історії. А якщо народжується в світ великий святий, то і він впливає на духовне наше життя, щоб кожна людина могли змінити себе та стати чистою для зустрічі з Богом. Саме таким є святий славний Пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн, пам’ять якого Православна церква святкує 7-го липня.
Як повчає нас Євангеліє (Лк. 1, 57–80), батьки святого Іоанна Хрестителя – священик Захарія та Єлизавета, досягли старості, але не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна. Одного разу святий Захарія відправляв богослужіння в Єрусалимському храмі і побачив Архангела Гавриїла, який стояв праворуч жертовника кадильного. Він передбачив, що у Захарії народиться син, який буде проповідником очікуваного церквою Спасителя. Захарія зніяковів, на нього напав страх. Він засумнівався, що на старості можна мати сина, і отримав покарання за зневіру. Захарія був вражений німотою, що не зміг вимовити слово.
Настав час, і свята Єлизавета народила сина, всі родичі та друзі раділи разом з нею. І святий Захарія, наповнившись Духом Святим, прославив Бога і промовив пророчі слова про Месію, що з’явиться у світ, і про свого сина Іоанна – Предтечу Господа.
Після Різдва Ісуса Христа і поклоніння пастирів і волхвів, безбожний цар Ірод наказав побити всіх немовлят. Почувши про це, свята Єлизавета втекла зі своїм сином у пустелю і переховувалась у печері. Святий Захарія як священик перебував у Єрусалимі та виконував своє священницьке служіння у храмі.
Ірод послав до нього воїнів із наказом відкрити місце перебування немовляти Іоанна та його матері. Захарія відповів, що це йому невідомо, і його було вбито прямо в храмі. Праведна Єлизавета із сином продовжувала жити у пустелі і там померла. Святий Іоанн, що охороняється Ангелом, перебував у пустелі та харчувався диким медом та акридами до того часу, як вийшов на проповідь про покаяння і сам сподобився хрестити Господа, що прийшов у світ.
І ми з вами, дорогі браття та сестри, можемо бачити як Предтеча Іоанн народжується через скорботу його батьків, які до застарілого віку не могли мати дітей, так і ми повинні скорбіти, не знаходячи в собі добрих діл заповіданих Богом. Народжується від віри і надії на милість Божу, так і ми повинні вирощувати в собі віру і надію, оскільки по свідченню Святих отців, вони залежать від нашого терпіння. Народжується від благочестя до якого ми маємо прагнути, бо це заповідь Божа: «Будьте святі, бо Я Святий» (Петра. 1, 16). Народжується від щирих молитв та сліз, бо іншого шляху до Бога немає, як говорив святий Пімен Великий: «Плачте, бо іншого шляху крім плачу не має».
Народжується по Божій благодаті, здобувати яку нас наставляв преподобний Серафим Саровський. Ці всі добродіяння якби показані для того, щоб вони вказали нам на Христа, як це зробив сам Іоанн, бо вони є саме предтечами Господа Іісуса. Як і життя самого Предтечі, яке він проводив в пустелі, так само і ми якщо вступимо на стежину покаяння, то побачимо пустелю в собі, бо немає в нас думок істинних, в людях немає правди по слову псалмопівця Давида: «Спаси мене Господи, бо збіднів преподобний, бо зменшилась істина від синів людських». І тому ми «харчуємося» крупицями, які падають з столу господарів наших, Святих Отців. Як і Іоанн, ми харчуємося акридами – жорстким для нас словом їх, яке поражає нашу совість, і медом – сладкозвучними їхніми творіннями які звеселяють душу, яка жажде слів благодатних у віки віків. Амінь!
Ієрей Андрій Броновицький,
клірий храму Трьох святителів м. Луцьк.
