Во імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!
«Це заповіт Мій, який ви маєте зберігати між Мною і вами…нехай буде обрізаний у вас всякий чоловічого роду…восьми днів від народження, нехай буде обрізаний…» Буття 17,10-12
Цей заповіт був даний Аврааму «Богом Всемогутнім» Буття 17,1, який навзаєм хотів тільки, щоб Авраам ходив перед Ним і був непорочним.
По проходженню багатьох років вождем іудейського народу стає Моісей. Йому на ряду з багатьма іншими законами Бог нагадує завіт даний Аврааму «якщо жінка зачне і народить немовля чоловічого роду…у восьмий день обріжеться у нього крайня плоть…» Левіт 12, 2-3
Минають літа, минають події, що описані в Старому Заповіті, який сповнений пророцтв про те, що має прийти інший Вождь. Той, що приведе до спасіння людей.
Так Його називає апостол Павло «Бо належало, щоб Той для Котрого все і від Котрого все, Того Хто приводить багатьох синів у славу, Вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання» посл. до Євр. 2, 10.
І ось сьогодні ми продовжуємо святкувати день народження Того, про Якого казали не тільки старозавітні пророцтва. Сам Архангел Гавриїл сповіщав Діві Марії «і ось зачнеш в утробі і народиш Сина і наречеш імʼя Йому Іісус. Він буде великим і Сином Вишнього наречеться» ЛК: 1, 31-32. «І народжене Святе наречеться Сином Божим» ЛК: 1,35.
Ми славимо Різдво Христове тому, що це всесвітня велична подія, тому що «Слово стало плоттю і перебувало з нами повне благодаті і істини і ми бачили славу Його, славу як єдинородного від Отця» Іоан 1.14
Ми прославляємо Господа нашого Іісуса Христа, як Сина Божого у Святій Троїці славимо. Як Того, у якому зʼєдналися дві природи: божественна і людська. Зʼєдналися незлитно, не перетворено, нероздільно і нерозлучно. Як свідчить це 4-ий Вселенський Халкідонський собор 451-го року.
У сьогоднішній день ми згадуємо подію, коли маленького восьмиденного Іісуса несуть до храму виконати обряд обрізання. Невільно виникає питання. Для чого робити це над Тим, через Якого все сталось «і без Нього ніщо не сталось, що сталось» Іоан: 1.3.
Справа в тім, що Господь Ісус Христос народився у середовищі Іудейського народу. Саме з яким і був складений завіт Всевишнім Богом. І не можна було порушити те, що не можна було порушити. «Не думайте, що Я прийшов порушити закон, або пророків, не порушити прийшов Я, а виконати» Мф: 5.17.
Треба було виконати це, щоб мати можливість проповідувати і повчати народ Божий. Треба було стати «своїм». І став «своїм» і «до своїх прийшов» Ін 1.11, але на жаль «свої» Його не прийняли. «А тим, котрі прийняли Його дав владу дітьми Божими бути» Ін: 1.12.
Обряд обрізання став прообразом таїнства Хрещення, що стало «обрізанням нерукотворним, скинувши гріховне тіло плоті, в обрізанні Христовім» Кол: 2.11.
Безгрішний Господь приймає обрізання, бо знав, що в майбутньому Він і Його вчення стане «камнем спотикання і камнем спокуси» Рим. 9. 33 для гордих і не віруючих. Які скажуть, що Господь, який для нас православних і є Месія, не приймав на себе людську природу і взагалі не був людиною.
Свято плотського обрізання Господа Іісуса Христа надихає нас на думку про те, що ми, послідовники його, повинні віддаляти (обрізати) від себе плотські похоті, гріховні, горді, лукаві думки. Стверджуючись у вірі, молитві та добрих справах, що є проявом любові до Бога і до ближнього заради Царства Небесного і спасіння безсмертної душі.
«Устранимся суетного мира и ум на Божественная возложим: сего бо ради Бог на землю сниде, да нас на небеса возведет, вопиющих ему. Алилуия» Кондак 8.
Слава Богу Милосердному. Амінь!